Читати книгу - "Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro "

— Що? — вигукнула я. — Дорослим не стирають пам'ять!

— Як бачиш, стирають, — вона замовкла. Потім сказала: — Хоча швидше за все мені її не стерли, просто якимось чином заблокували.

— Заблокували?

— Так. А зараз деякі спогади почали просочуватися через те, що утримувало їх.

— І що ж ви пригадали?

Вона пильно подивилась мені у вічі, а потім промовила тихо, майже шепочучи:

— Те, що я знала батька Реда...

Я здивовано дивилася на неї. Просто мовчки блимала очима.

«Оце так новина…»

— Дуже давно… — тихо додала вона. — В іншому житті… В іншому житті я була його Охоронцем. А до того, як я потрапила до нього, я мешкала тут у Колонії.

— Ви вже згадували про це, пам'ятаю, — видихнула я. — Що жили тут…

— Мої спогади вилучено якось частинами. Більшість свого дитинства я пам'ятаю. Потім невеликий провал... Потім життя в Місті... Уривками... Еммеріх... — замислено промовила Кристаль. Але, схаменувшись, додала: — Але зараз не про це. Я прийшла до тебе, Ріко, бо ти повинна знати… Ти маєш знати, Ріко!

Я мовчки дивилася на неї — Кристаль нервувала: смикала пальці, її очі забігали.

— Що я маю знати?

— Про вірус… — майже нечутно видихнула вона.

— Ред розповів… те, що приховували від нас Дорослі Колонії. Вірус є в кожному з нас. На певному життєвому етапі нас обстежують, і вірус або знищується назовсім, або…

— Вірус прогресує, Ріко! — вигукнула різко жінка.

— Стає більше безплідних? — розгублено запитала я.

— Безплідних? — збентеженість у голосі Кристаль змусила мене насторожитися.

— Ну, вірус мутує, кількість безплідних зростає, — промовила я, ніби пояснюю щось маленькій дитині.

Кристаль мовчки дивилася на мене. І все б нічого, якби не паніка в її єдиному оці, змішана з розгубленістю.

— То так тобі Ред пояснив природу вірусу?

— Так... Може я зрозуміла не все правильно, але...

— Ріко, у світі існує проблема з народженням дітей, але не через безпліддя… — сказала Доросла. Я завмерла. — Е-вірус — це повна апатія, беземоційність… Ти правильно сказала, що вірус є в кожному з нас. Але коли він мутує, то «з'їдає» усі емоції. Людина стає беземоційним овочем. Їй все байдуже. Перестає їсти та пити, перестає мислити. Це призводить до занепаду сил, повної деградації. Людина майже не рухається. Загалом майже не живе... Життя в неї поступово згасає. Залишається лише тілесна оболонка, а людина зникає... Назовсім, назавжди... Потім тіло виснажується і...

— ...вмирає, — видихнула я. 

Кристаль кивнула головою.

— Ч-ч-чому нам про це...

— Почнеться паніка. Спільнота хоче все контролювати. І якщо ви знатимете про це... Ти хотіла б вирушити туди, якби знала про це?

— Тепер я знаю... Але чи з'явився в мене від цього якийсь інший вибір? Не впевнена... Відмовитись неможливо… Втекти теж…

Єдине око Кристаль було сповнене співчуття.

— Пробач, що ти дізналася про все так... Пробач! Але мені вкрай важливо, щоб ти знала про це. Щоб розуміла...

— Як Спільнота бореться із вірусом? — перебила я її. — Стерилізує людей? Це дійсно діє?

Кристаль завмерла, потім відповіла:

— Я розповім те, що знаю, розумію і пам'ятаю, — вона пильно подивилася на мене. Я кивнула. — Але ти пообіцяєш мені, що це залишиться між нами. Ти не розкажеш це поки нікому, навіть… йому, — вона вирувала мене поглядом.

«Чому вона так не хоче щоб Ред про щось дізнався? Не довіряє йому через його батька? Чи знає щось більше та приховує це від мене?»

Я знову кивнула. Тоді Кристаль промовила:

— Вірус знаходиться у всіх людях. Це ти вже знаєш... Кожна людина на планеті заражена. Більшою чи меншою мірою. Всі діти вже декілька десятиліть народжуються із цим вірусом. — Кристаль важко зітхнула. — До повноліття, тобто коли ви отримуєте статус Майже Дорослий, вроджений вірус досягає свого апогею, бо саме на цьому етапі з'являється можливість виявити безплідний ти чи ні, а це на генному рівні як раз і пов’язано з мутацією вірусу... Якщо є хоча б ймовірність 50% безплідності, Учню роблять ін'єкцію, вбиваючи при цьому його репродуктивну функцію, тому що якщо не ввести ліки... — Кристаль замовкла та подивилася на люк у стелі. Просунувшись до мене ближче, вона сказала: — ...вроджений вірус мутує в Е-вірус... який, як я вже тобі казала... знищує в людині людину, а таким чином і все людство!

Я шоковано дивилася на неї.

— А у тих, кого ймовірність безпліддя менш за 50%... їм просто не дають «ліків»?

«Цікаво, Ред про це не знає? Чи спеціально перекрутив все?»

— Так, їх не стерилізують. І тому у здатних до запліднення залишається ймовірність зараження Е-вірусом, — прошепотіла Головна по поверхах. — Але якщо є можливість успішного запліднення...

— Вони її використовують, так? Таку «надзвичайно важливу» функцію зберігають для продовження виду? — іронічно промовила я.
Жінка кивнула головою. В її єдиному оці промайнула якась паніка.

— Але ти маєш знати ще дещо...

Я дивилася на неї.

— 91-79 розповів тобі про те, що багаті люди… купують собі дітей?

Я нервово кивнула декілька разів головою.

— Тобто багатії всі привиті? Вони всі стерилізовані?

Кристаль сумно подивилась на мене та якось незрозуміло хитнула головою:

— Ти мусиш розуміти, що навіть багаті люди не застраховані від Е-вірусу. Тому що вчені досягли результатів від ін'єкції, тільки зробленої вчасно, тобто в певний період життя людини, у певному віці... Пізніше — ліки можуть не подіяти... Раніше — можуть вбити людину.

— А стерилізація?

— Це невід’ємна частина вакцинації.

Я мовчки дивилася на неї, потім спитала:

— Ми, Учні Колонії, частина якогось експерименту?

Жінка мовчки дивилась на мене. Я навіть не була впевнена, чи хочу почути її відповідь. Але знову запитала:

— Це принцип роботи всіх Колоній? Нас чи стерилізують, і Е-вірус знищується безслідно, чи ми зможемо народити дитину, але при цьому є ймовірність захворіти? Це так все працює?