Читати книгу - "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Настоєм із сердець дівочих мумій.
Дездемона
Це правда?
Отелло
Правда все; а через те
Ти бережи й шануй ту хустку добре.
Дездемона
То краще б я не бачила її!
Отелло
А! То ж чому?
Дездемона
Що означає ваш суворий тон?
Отелло
Згубили? Втратили? Кажіть! Нема?
Дездемона
Рятуй нас, боже!
Отелло
Ви скажете?
Дездемона
Не загубила... А якби і так?
Отелло
А!
Дездемона
Кажу - не загубила я ту хустку...
Отелло
Тоді знайдіть і покажіть мені.
Дездемона
Я показать могла б, але не хочу.
Це викрути, щоб я вас не просила...
Будь ласка, Кассіо верніть посаду!
Отелло
Дай хустку! Чуєш?.. Я передчуваю...
Дездемона
Ну, годі, годі.
Здібнішої не знайдете людини.
Отелло
Дай хустку!
Дездемона
Прошу - про Кассіо поговорімо.
Отелло
Дай хустку!
Дездемона
Ваша приязнь - все для нього,
В прихильності до вас знаходив щастя,
Ділив всі небезпеки з вами...
Отелло
Хустку!
Дездемона
Ах, справді ви несправедливі!
Отелло
Ат!
(Виходить)
Емілія
То не ревнивий він?
Дездемона
Таким не бачила його ніколи...
О, мабуть, справді чари є в тій хустці!
Яке нещастя, що вона пропала...
Емілія
Й за рік, за два не вивчиш чоловіка;
Вони - це шлунки, ми - лиш їхній харч:
Вони ковтають нас, коли голодні;
А черево напхавши - вивергають.
О! Гляньте! Кассіо, а з ним - мій Яго!
Входять Яго й Кассіо.
Яго
Немає іншого шляху, синьйоре,-
Вона єдина мусить це зробити.
На щастя, ось вона! Ідіть! Просіть.
Дездемона
Ну що, мій Кассіо? Які новини?
Кассіо
До вас я знову зі своїм проханням.
Благаю вас, синьйоро, заступіться,
Щоб міг я жити так, як жив раніш,
І ласку повернув того, кому
Я відданий всім серцем і душею.
Не зволікайте справи! Бо коли
Такий тяжкий смертельно злочин мій,
Що ні колишня служба, ані жаль,
Що душу нині огорнув мені,
Ні обіцянка доблесті в майбутнім
Мені не можуть повернути ласки,-
То хай я хоч довідаюсь про це,
І те вже буде ласкою для мене,
Тоді я примирюся хоч-не-хоч,
Щоб милостині десь на іншій ниві
У щастя жебрати.
Дездемона
На жаль, о Кассіо мій благородний,
Моє заступництво не має сили!
Мій муж тепер не муж мій; не впізнала б
Його, якби й лицем змінивсь, як духом.
Хотіла б я, щоб янголи святі
Просили так за мене, як за вас
Просила я, хоч і стягла неласку
На себе я за слово щире. Ви
Повинні ще потерпіти. Для вас
Я все зроблю, що зможу, навіть більше,
Ніж я для себе зважитись могла б.
Цього для вас хай буде досить.
Яго
Як?
То генерал сердитий?
Емілія
Дивно якось!
Він вийшов роздратований до краю.
Яго
Хіба він гніватися може? Ні...
Я бачив, як йому ядро з гармати
Скосило вояків хоробрих лаву
І брата рідного йому із рук
Мов пекло вирвало... І гнівний він?
Щось, певне, сталось. Я піду до нього.
Для гніву має він якусь причину.
Дездемона
Прошу тебе, піди.
Яго виходить.
Напевно, звістка
Яка з Венеції, а може, то
Ворожа змова, що її на Кіпрі
Він сам розкрив, йому вразили розум.
Чіпляємось ми часто до дрібниць.
Це так і є: хай заболить нам палець,
А відчуваєм біль у всьому тілі.
Не треба забувати ще й того:
Людина є людина, а не бог.
Чоловіки не можуть бути завжди
Такі уважні, як були до шлюбу.
Картай мене, Еміліє, картай,
Бо я сама, як воїн непорядний,
Розсердилась на нього за неласку;
Та бачу я сама тепер, що свідків
Я підкупила й зовсім не по правді
Обвинуватила його.
Емілія
Дай, небо,
Щоб тут були причиною лише
Державні справи, а не сумнів злий,
Не ревнощі безглузді.
Дездемона
Я ж не давала приводу ніколи!
Емілія
Ні, це не відповідь ревнивим душам:
Ревниві зовсім не тому ревнують,
Що є для того привід чи нагода,-
Вони ревнують, бо ревниві, й край.
Сама себе зачне, сама й породить
Потвора ця.
Дездемона
Мій боже, від потвори
Тієї збережи Отелло душу!
Емілія
Амінь, синьйоро!
Дездемона
Піду до нього. Кассіо, тим часом
Побудьте тут. Якщо спокійний він -
Я знов почну його просить і все
Зроблю, щоб він бажання ваше вволив.
Кассіо
Уклінно дякую, синьйоро!
Дездемона й Емілія виходять.
Входить Б’янка.
Б’янка
Вітаю, Кассіо!
Кассіо
А ви не вдома?
Як поживаєте ви, Б’янко люба?
Я, слово честі, просто йшов до вас.
Б’янка
А я, мій Кассіо, до вас ішла.
Як? Цілий тиждень не прийти до мене?
Сім день і сім ночей не бачить вас!
Без любого сто шістдесят годин!
Вони ж в сто шістдесят разів нудніші,
Аніж звичайні.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір», після закриття браузера.