Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

Раян

- А ти кмітливий! І, здається, тебе можна видресирувати.

Що??? Мене? Дресирувати? Батькові б ця ідея сподобалося, ось тільки я – проти! Категорично! І взагалі, дрібна, що ти про себе уявила? Десяток викладачів тільки й змогли мене навчити їсти іссіміора, і те, лише тому, що мені його смак до вподоби. Наставники від мене і так збігали через пару тижнів, а після того, як батько ледь не стратив Дігана - наставника старшого братика, тепер охочих зайняти цю «почесну» посаду взагалі немає!

Так що де сядеш, там і злізеш! Мене дресирувати ... Я аж від сміху затрясся, правда з боку виглядало напевно що я гарчу, тому що дрібна якось різко від мене вбік шарахнулася.

- Чого злишся? І взагалі, відвернися! Мені треба роздягтися.

О, Богиня Гір! Нарешті!

- Та відвернися ти!

Дрібна тупає ніжкою, потім підходить до мене і повертає мою морду в протилежний від багаття бік, тобто намагається повернути. Якби я сам це не зробив, то навряд чи у неї щось вийшло б.

Гаразд, нехай роздягається та сушить речі, прохолодно все-таки. Он у неї вже зуби стукають. Я поки що політаю, може їду здобуду якусь. Дрібна, схоже, зголодніла. Та й я не проти перекусити.

Тут у мене в животі зрадливо забурчало.

– Е! Сподіваюся, ти не мене їсти зібрався? - Мокре непорозуміння уважно вивчає мене, трохи схиливши голову набік.

Та що в ній їсти? Надто високої вона про себе думки! Хотів обуритися, але вирішив, що найкращою відповіддю на це ідіотське припущення буде мовчання.

Навіть пирхати не став, щоб не палитися. Я ж на кшталт її не розумію.

Відійшов трохи убік і злетів у небо. Трохи звичайно повипендрювався, парочку кульбітів таких не кволих продемонстрував, злегка скосячи оком на дрібну, а потім полетів добувати нам їжу. НАМ? Та що це я. Ось прийде нісенітниця в голову!

Карада

Доходить, звісно, до нього повільно. Ну що вдієш, дикий. Здається, він зголоднів, у животі загуркотіло так, що птахи на навколишніх деревах сполошилися і полетіли.

– Е! Сподіваюся, ти не мене їсти зібрався? - Як би жартома кажу я, а насправді мені зовсім не до сміху. Чи він мене почув, чи свій шлунок, але лускатий відійшов убік і злетів.

Сподіваюся, що на полювання. Виконавши, попередньо, якийсь ритуальний танець у повітрі.

Хм, первісний дракон! Виявляється вони вже мають поняття про вогонь та ритуальні танці! Як цікаво! Сподіваюся, жертвопринесення до їхньої культури не входять.

Треба буде після повернення додому все законспектувати! Чи може вдасться його приручити? Начебто він не агресивний.

Поки що сподіваюся, що він зловить на обід щось їстівне. Не хочеться наодинці з голодним самцем залишатися. Наступного разу прихоплю йому щось поїсти, щось оригінальне треба, що він сам собі зловити не може. Згадала про триклятого іссіміора, якого подавали минулими вихідними на прийомі у короля і посміялася про себе, подумавши про Дикого, от хто би не став з виделками морочитися!

Чи може притягнути йому цей делікатес наступного разу? Закралася шалена думка, але я її відразу відкинула. Ісіміор отруйний і якщо його не правильно обробити і потім з'їсти, летальний кінець неминучий!

Поки я так міркую, мої речі вже майже висохли. Шуму крил Дикого не чути, а значить, він далеко, і я встигну все досушити! Підходжу до озера і знімаю білизну, швидко її прополіскую і повертаюся до вогню. Тонке мереживо висихає практично миттєво і я швидко одягаюся, так само оглядаючись на всі боки і прислухаючись. Уфф! Дикого не видно і не чути! Решта одягу теж висохла, так що я повністю одягаюсь і полегшено видихаю. Дикий – не дикий, а самець є самець.

Раян

Декілька помахів крил, і я акуратно приземляюся і обертаюся. Приховано, адже я так само без одягу, повертаюся до вогнища, але висовуватися з кущів не збираюся. Правила пристойності я добре пам'ятаю!

Але не факт, що збираюся їх всіх дотримуватись...

Без жодного завзяття совісті (для принців совість - це занадто велика розкіш) підглядаю за дівчиною.

Вона і в мокрому одязі була вельми спокусливою, а коли стягнула її з себе і залишилася в одній білизні, настільки ажурній і прозорій, що фантазії місця не залишилося. Потім ця безсоромниця підійшла до МОГО озера і повністю оголилася! Я зашипів так, що мало не видав себе! А вона, наче навмисне нахилилася і почала полоскати у воді свої трусики і щось таке невагоме, що досі прикривало груди. Навіщо приховувати такий скарб я не знаю. У паху так солодко потягло, що я мало не забув усі правила пристойності! Вискочити б зараз із кущів, обійняти це тіло і... Підводжуся, збираючись зробити ривок і в один стрибок подолати відстань між нами.

Стоп, Раяне! Зупиняю себе в останній момент. Так, ти, схоже, зовсім дикий! Кидатися на дівчину у лісі…

Судячи з усього, вона дочка дипломата, нещодавно представленого до палацу. Щось Ердан щодо цього говорив минулого тижня і навіть зобов'язав мене бути присутнім при врученні вірчих грамот. Але я, як завжди, проігнорував нудний прийом і вважав за краще провести час у горах на полюванні.

І мало не пропустив такий скарб! Помилка вийшла. А помилки треба виправляти! Саме цим я і займуся...