Читати книгу - "Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro "

— Хочеш сказати, що наша розмова закінчена? — підняла я брову.

Білявка зав'язуючи «хвостик», безтурботно знизала плечима.

— Боюся, що мені більше нема чого тобі розповісти! Принаймні, ти знаєш важливу частину… Решту, думаю, Ред повідомить тебе сам.

— А якщо він не стане? — запитала я, натягуючи тренувальні штани.

Бетті дивно посміхнулася та пішла до шафи Ебби. Риючись у ній, вона вимовила:

— Ред занудний і шкідливий, але іноді, зауваж, особливо коли він… — вона різко замовкла.

— Коли він що? — примружилась я, одягаючи куртку.

Білявка дістала тренувальну форму малої і зачинила шафу.

— Коли він... симпатизує комусь, — посміхнулася дівчина. Вона підійшла до Еббі, що лежала на підлозі, та стягнула її тапочок, потім другий. — Загалом, він розповість тобі все, що вважатиме за потрібне.

— Добре. Але як це розуміти?

— Ред завжди оберігає всіх... Та це ти вже й сама знаєш! Зайва інформація тільки заважатиме тобі, — раптом вона передражнила Реда. Я  посміхнулася. — Я ж говорю: зануда! Як він міг мені взагалі подобатися? — дівчина закотила очі. — Як він може комусь подобатися? — примруживши очі, подивилася на мене.

Я подивилась на обличчя Ебби. Мала все ще спала.  Бетті одягла на неї штани.

— Піднімай її, - промовила, звертаючись до мене. —  Потрібно куртку на неї одягнути.

Якось впоравшись з тренувальним одягом Ебби, ми сіли чекати на її пробудження.

— Як гадаєш, що з нею буде? — обережно запитала я.

— Зараз або взагалі? — Не зводячи очей з Ебби, промовила Бетті.

— Взагалі!

Білявка знизала плечима.

— Поживемо — побачимо!  — усміхнулася вона, вимовляючи мою коронну фразу з моєю ще інтонацією.

Я усміхнулася у відповідь.

У цей момент повіки Ебби смикнулися. За секунду вона розплющила очі. Туманним поглядом обвела кімнату і, зустрівшись зі мною поглядом, тихо спитала:

— Що трапилося?

— Ти зомліла! — промовила швидко Бетті.

Я простягла малій руку і допомогла підвестися.

— Ну, і злякала ти нас! — підіграла я Бетті.

— О, мені з ранку було якось не добре... — спантеличено промовила Ебба. Вона обвела кімнату, нас і себе поглядом. — Не пам'ятаю, коли це я встигла переодягнутися…

— Коли ми прийшли, ти вже була у формі, — сказала я. Ебба подивилася на Бетті, та на підтвердження кивнула.

— Гаразд! Буває ж таке… Якось дивно...

— Як ти себе почуваєш? — обережно спитала я.

— Нормально... Я б сказала навіть, добре!

— Тренування здолаєш? — білявка насторожено зазирнула їй у вічі.

— Так, цілком!

— Тоді нам уже час! Сьогодні дебют у Ріки!

Я здригнулася.

— Хвилюєшся? — ласкаво спитала Ебба.

— Трішки, — чесно відповіла я. — Якщо не викличуться добровольці, мені доведеться битися з Тісом…

Бетті дивно на мене подивилася.

— Що?  — нахмурилася я.

Вона скривила усмішку.

— Буде вам доброволець!