Читати книгу - "Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro "

Часу залишалося мало, тому нам довелося бігти, щоб встигнути до початку Тренування. Я мчала попереду, Бетті трохи відставала, а Ебба ледве встигала за нами двома. Хоча напрочуд її настрій кардинально змінився. Тепер мала весь час жартувала та підбадьорювала нас.

Залишалася хвилина, і ми влетіли до тренажерної зали хлопців. Декілька сотень очей дивилися на нас, включаючи двох Тренерів і Тіса, що стояли перед рештою.

Завмерши, я обвела поглядом присутніх.

«Такого на моєму віці ще не було!»

Хлопці та дівчата різного віку були побудовані в акуратні шеренги, причому не впереміш як на Стройовому Плацу, а навпаки, ідеальні ряди: хлопці — ліворуч, дівчата — праворуч.

Тренер Ферлес ледь помітно посміхнувся, Тіс якось дуже напружено та надто серйозно дивився на мене, а Тренер Ізі була, як і всі роки, що я її знаю, досить беземоційна. Ця Доросла викликала в мене завжди повагу та невеличкий страх. В її очах я завжди бачила мудрість, впевненість та надійність. Не пам’ятаю, щоб вона колись підвищувала голос на Учнів, чи, не дай Творець, била їх. Всі тренування з нею проходили досить гідно та плідно — я багато чого навчилася завдяки цій жінці. Тренер Ізі була не молода, особисто я вважала, що вона старша за Тренера Ферлеса, і їй десь років сорок. В неї було сиве коротке волосся, яке сторчало на всі боки, але це не виглядало як неохайність, навпаки, це надавало досить суворого вигляду. Але маленький гостренький носик на довгому овальному обличчі, тонкі губи, які частіше за все були складені у тонку ниточку, виразні дугообразні брови та пронизливі мигдалевидні карі очі-ґудзики надавали її суворому вигляду якусь кумедність, і трохи нагадували мені їжака. На самому початку, як тільки Тренер Ізі з’явилась в Колонії, я навіть дала їй прізвисько «Суворий Їжачок», але згодом через повагу до цієї жінки, перестала її так називати, і це прізвисько не прижилося.    

— О, вас ми й чекали! — розрядив напружену обстановку Тренер Ферлес. — 30-15 із подругами, будь ласка, проходьте.

Ебба йому розгублено посміхнулася, а Бетті навіщось простягла руку. Тренер трохи розгубився, але таки потиснув руку білявки. Дівчата пройшли до жіночих строїв і зайняли свої місця у першому ряду.

Я, зітхнувши, підійшла до Тренера Ізі, яка кивнула мені на знак вітання. Потім я глянула на Тіса — здавалося, він трохи нервує, і тільки я знаю тому причину.

— Отже, якщо вже всі в зборі, почнемо, мабуть... — тихо промовив Тренер Ферлес. Тренер Ізі кивнула йому у відповідь. Тоді він голосно промовив: — Радий вітати вас усіх на Першому Відкритому Тренуванні Учнів Колонії! — він обвів строї спокійним поглядом, ніхто не ворушився. — Знаю, для вас це все дуже незвично, — у відповідь була суцільна тиша. — Ну, в принципі, як і для мене, — вже тихіше сказав чоловік, — як і для Тренера Ізі…

Боковим зором я побачила, як жінка кивнула. Тренер Ферлес знов голосно продовжив:

— Радою Колонії було прийнято спільне проведення занять серед Учнів зі статусом Середня Школа, Вища Школа та Майже Дорослий. Учні зі статусом Молодша школа поки що не допущені на ці Тренування. Вони займатимуться з новоприбулими Тренерами окремо та в інший час.

Учні мовчали. Тренер Ферлес повернувся та подивився з-під насуплених бров спочатку на мене, потім на Тренера Ізі. Я щиро посміхнулася, вона кивнула, щоб підбадьорити його. Його погляд був трохи дивним, невпевненим. Але бадьорим голосом чоловік голосно промовив:

— Нові заняття нічим не відрізнятимуться від наших звичайних тренувань. Якщо не брати до уваги того, що жіноча половина Колонії приєдналася до чоловічої… — тут його голос майже знітився. — Але! — знову голосно промовив він. — Хочу одразу попередити вас: поблажок не буде нікому. Хоч ви слабкий, хоч низький, хоч косий, хоч кривий…

Нарешті по залі пролунали самотні смішки. Тренер швидко поглянув на мене, і я побачила в його очах азарт.

— Мене і… — він затнувся. Потім обернувшись та подивившись на Тренера Ізі, додав: — …Тренера Ізі не цікавлять такі дрібниці. Зрозуміли?

Пролунала какофонія різнобійних голосів.

— Ні, так не піде! Я вас не почув! Ще раз питаю: ви зрозуміли мене?

Пролунало дружне гучне: «Так!»

— Ось так краще! — задоволено промовив Тренер Ферлес. — Тепер я хочу звернутися до жінок... Тобто жіночої половини Учнів... Ви в нас сьогодні, ще поки що... е... гості, тому відразу попереджаю, мені і... Тренеру Ізі наплювати, що ви — слабка стать. Там, — він махнув кудись угору, — ніхто на це не подивиться. Тому тут усі рівні! Усвідомили?

«Так!» пролунало з жіночої половини зали.

— Чудово! Тепер хлопці... — Тренер Ферлес обернувся до чоловічої половини зали. — Я не стерплю на моїх... — знову запнувся, — ...і Тренера Ізі заняттях «залицянь» до... дівчат. Тут «поле бою»! Вони, — вказав рукою у бік дівчат, — вважайте ваші справжні суперники. У прямому та переносному сенсі. Усвідомили?

Хлопці репетували: «Так!»

— От і добре! — вже трохи спокійніше промовив Тренер. — Ми маємо з вами довести, що здатні працювати разом, не тільки коли отримуємо Статус Майже Дорослий, а й раніше. Чи не так, 81-56? — та подивився кудись у бік хлопців.

— Так, Тренере! — пролунав низький голос невисокого, але худого хлопця.

— Добре, — ледь помітно посміхнувся чоловік. А зараз швидко всі перемішалися! – крикнув дуже голосно. Ніхто з Учнів не рушив. — Що це за свавілля? Сказав же, швидко всі змішалися! —крикнув голосно. — Бігом! — це було вже схоже на рик якогось хижака.

Знову ніхто не рушив з місця. Тренер Ферлес знову повернувся до нас, і тихо розгублено промовив:

— Я щось не так роблю?

— Може, їм потрібно навести приклад? – тихо промовила Тренер Ізі. — Вони до такого не звикли…

— І що ти пропонуєш? — гучним, трохи роздратованим пошептом запитав Тренер Ферлес. — Щоб я особисто відвів кожного за руку до нового місця? — додав саркастично.

— Ні!  Але...

— Але що? — він розвів руками. Його насуплені брови говорили за нього — чоловік лютував та нервував.