Читати книгу - "Остання із роду Віндор, Надія Філіпська"

Аріелла Віндор

Я відкрила очі і розглядала незнайому простору кімнату. Крізь зашторені вікна у кімнату потрапляли сонячні промені. Ліжко, на якому я спала, було незвично великих розмірів. У кутку був камін, в якому горів вогонь. Все вказувало на те, що я вже не в Академії.

Прочинилися двері, в кімнату зайшов Ріхтер.

– Доброго ранку! – посміхнувся чоловік.

– Привіт, – посміхнулася у відповідь і хотіла встати, але мені не дали.

– Куди ти зібралася? – прогарчав чоловік.

І справді, куди? Відповіді у мене не було, тому відкинулася назад на подушки.

– Де я?

– Вдома, – повідомив чоловік.

– Це твій будинок? – Ріхтер же казав, що має будинок неподалік Академії.

– Наш, – поправив дракон, вмощуючись на ліжко поруч зі мною.

– То ти розповіси, що сталося в печері? – запитала, обіймаючи чоловіка.

– Ти щойно прийшла до тями і вже щось вимагаєш! – обурився дракон.

– Твоїй дружині стало краще, – посміхнулася чоловіку.

– Ну добре, – прискіпливо оглянувши мене, погодився чоловік. – Мене раптово викликав Рагнар на допомогу. Переворот пройшов успішно, а от прихильники короля не хотіли так швидко здаватися. І брат потребував допомоги. Тоді у столиці я запримітив Невіша, але не встиг до нього дібратися, а лише поранив.

– Він утік до Академії, де за допомогою Ментора та його зілля приспав мене.

– Ментором як і Невішем тепер займаються дізнавачі.

– То що було далі? – я була нетерплячою.

– Коли майже всі прибічників короля було спіймано, я отримав повідомлення від Ріеро, що ти в небезпеці.

– Ріеро? А він тут до чого?

– Арія, – дракон вигнув брову, – ти зробила такий поклик, що тебе чули всі дракони. Саме тому весь курс був там у печері. Ми увірвалися до печери майже одночасно. Бойовики зі сторони тунелів, а я залетів від водоспаду.

Ох, то це виходить я переполохала усю Академію!

– Ми запізнилися! Ритуал вже було завершено, – льодяним тоном мовив дракон. – Але план Невіша не спрацював, він витратив весь свій магічний резерв і тому спротиву не чинив.

– Схоже ритуал не спрацював через мою пошкоджену ауру.

– Пізніше, професор Квінтро саме так це і пояснив. Щоб забрати дар, потрібно змінити ауру під нього. Ритуал змінив ауру некроманта, зробивши її аналогічно твоїй. З пошкодженнями. Магія стрімко покинула некроманта, адже він відкрився для ритуалу.

– Добре, що батьки нічого не знають, – згадала я.

– Арія, вони знають! Чи ти вважаєш, що Урос нічого не помітив? І більше того, вони вже були тут. Переконавшись, що з тобою все гаразд, вони відправилися додому.

– І як все пройшло? Батько мабуть був досить сердитим через це?

– Нормально. До речі, до тебе гості, – раптом повідомив чоловік.

– До мене? – здивувалася я.

– Ти гадаєш, що бойовики засумували за своїм професором?

– О!

– Вони вже не перший день приходять.

– Ріхтер! Скільки пройшло часу? – я нарешті зрозуміла натяки чоловіка.

– Два тижні.

Я видихнула. Ну що ж, добре що не рік!

– То що відправити курс назад в Академію?

– Ні, я хочу їх побачити.

Сили я свої явно переоцінила. Адже дійсно пройшло дуже мало часу, до того ж цей час я провела не в стазисі.

– Ріхтер, знаєш Ріеро запрошував мене на побачення, – все ж таки я вирішила розповісти чоловіку все, не хотіла мати таємниць.

– Знаю, – посміхнувся він. – Він мені вже все розповів.

– З ним все в порядку? – затурбувалася я за синьоволосого дракона.

– Арія, я ревнивий, але не настільки, щоб вбивати свого племінника. До того ж причин ревнувати тебе до Ріеро у мене вже немає.

– Ти про що?

– Не зважай. Готова?

– Так.

Ріхтер переніс нас у вітальню, де вже чекав весь курс бойовиків. На мене дивилися двадцять п’ять драконів. Дивилися, вивчали, але не сказали ні слова. Воно й не дивно. Ріхтер стояв позаду мене міцно обіймаючи за талію. Він показав усім кому належить ця відьма і в його присутності дракони побоювалися наближатися до мене.

– У вас є півгодини, – повідомив чоловік відмітивши напруження у вітальні.

Як тільки двері за Ріхтером зачинилися, мене одразу посадили у крісло і на мене навалилася лавина питань.

Я розповідала як мене обманом «обпоїли» зіллям і як у печері посилала ментальний клич про допомогу. Дракони наввипередки розповідали, як дивувалися такому незвичному поклику і як шукали мене, і згадували про останні події в Академії.

На те що я дружина Ріхтера, всі відреагували спокійно, а деякі навіть повідомили, що щось таке підозрювали.