Читати книгу - "Зграя, Лаванда Різ"

Бродячий спосіб життя вже досить давно непомітно перетворився на форму мого існування, але я віддаю перевагу називати себе кочевніцею, звучить благородніше і не відчувається така сумна безнадія.

Я свідомо вирішила поневірятися по світу, обравши таким чином гірко-солодку свободу. ... Свободу ... хм.

Хоча переваги і недоліки притаманні будь-якому рішенню. Були вони і у мого вибору. Негативною стороною - стала моя самотність і заборона на любов, а точніше на довгострокові стабільні відносини. Іноді, в буквальному сенсі - я просто вила від цього гнітючого відчуття порожнечі, навіть не трансформуючись.

По правді, я рідко приймаю свою іншу форму, тому що наполегливо уникаю звертатися до своєї суті. Не те щоб я сильно соромилася або мене це мучило, ні. Просто у мене для цього є вагома, на мій погляд, причина - я до жаху хочу бути нормальною, як всі звичайні люди, ну, або хоча б здаватися такою з боку.

Без зайвої сором’язливості скажу, що я досить добре вмію контролювати себе, знаю секрети маскування, і необізнана людина ні за що не відрізнить мене від середньостатистичної дівчини.

За останній час я так призвичаїлася, що навіть вульфени або мисливці не в змозі з першого разу розпізнати в мені вовчицю.

... Так -так, я належу до племені напівлюдей - вульфенів. І мало того, ніби цього вже не достатньо - я ще й альфа самка, що вкрай рідко для мого виду, жінок ватажків один-два та й усе. Проте я відреклася від своєї лідерської долі, не хочу тягнути тягар відповідальності, не хочу прив’язуватися, не хочу боятися і переживати. Тому що втрачати боляче, а альфі, якщо хтось гине зі зграї - болючіше у стократ.

Вульфени існують на Землі споконвіку, ховаючись на задвірках цивілізації, маскуючи свої суті, крадькома в сутінках, залишаючи лише шерех. Люди бачать нас, але ніяк не здогадуються про іншу гілку людиноподібних, що живуть у них прямо під носом. Дотримуватися обережності у нас в крові - це основний закон, наріжний камінь, наша Біблія. Навіть трирічний малюк вульфен знає про самозбереження на рівні інстинктів. Мої родичі вважають за краще не висовуватися - не займають високих керівних посад, не лізуть в політику, не творять на терені культури, не створюють свої релігійні секти, не виставляють себе мега героями і навіть не займаються благодійністю. Будь-яка зайва увага громадськості для нас згубна. Мені з дитинства ґрунтовно вбили в голову, що я інша, що мої емоції можуть створити для мене загрозу, що мої природні здібності можуть видати мене і наразити на небезпеку, тому я йду по життю навшпиньках, готова в будь-яку хвилину зірватися на біг.

У нашого племені є свої закони, і навіть кочуючи, я повинна дотримуватися їх, тому що інакше мисливці можуть мене обчислити і притягти до відповідальності. У них розмова коротка - приб'ють до собачого біса, інсценувавши нещасний випадок.

Мисливцями якраз і є ті присвячені з людей, свого роду законодавча  влада в моєму світі,  де знання серед них передаються з покоління в покоління - від батька до сина. Вони покликані служити двом сторонам. Мисливці стежать, щоб вульфени не шкодили один одному, і щоб не завдавали шкоди людям.

 Я виросла в зграї моєї бабусі Ембер. Така собі, невелика громада, пара сімей таких саме вульфенів як  і ми. Бабуся народилася альфою, як і я. Багато чому в житті мене навчила саме вона, поки не прийшов мій час. Справа в тому, що в моїй родині було все не так просто. Хоча, так звичайно ж може висловитися абсолютно кожен оповідаючи про своїх рідних, але, по-моєму, ми все одно були відзначені деяким  темним фатумом.

Постараюся пояснити, мені б хотілося, щоб мене відчули, щоб зрозуміли як це бути мною. Я мрію, щоб хоча б ненадовго хтось зміг влізти в мою шкуру, побачити моїми очима і відчути, що ж відбувається у моєму серці.

... Мої батьки були звичайними вульфенами, і мама і тато беззаперечно підкорялися волі бабусі. Альфа ген передався мені і моєму старшому братові через покоління, тому нас з Террі завжди ставили рангом вище, ніж інших дорослих вульфеніт в зграї, не кажучи вже про дітей. Не скажу, що в моєму дитинстві була суцільна вседозволеність, моя бабка Ембер була суворою, і я не мала права не послухатися її, інакше мене і карали жорсткіше, ніж інших дітей. Але завдяки її турботі я досить добре завчила уроки виживання, все, що я вмію і знаю, а це не мало - від неї. Наші з Террі батьки загинули у страшній автокатастрофі, коли мені було десять років. Вірніше вони отримали травми не сумісні з життям, але все ще продовжували мучитися в агонії. Вульфен не може померти від хвороби або від травм, померти природно, навіть коли тіло вже не здатне регенерувати рани, наш унікальний мозок не дозволяє відійти в інший світ, для цього потрібно відсікти вульфену  голову, або більш жорстокий спосіб - вирвати серце. Якщо трапляється, що вульфен все ж доживає до старезної старості, загасаючому старому, що день у удень слабшає, з усіма почестями все одно повинні відокремити голову, щоб відпустити його душу на покій. Дуже рідко серед нашого племені трапляються самогубства, коли вульфен вириває з грудей своє серце. Для людини це моторошно, а ось для перевертнів звичні речі.

Бабуся забрала батьків з лікарні, зібрала нашу зграю, дістала ритуального меча і власноруч відсікла їм голови. Спочатку своїй дочці, тобто моїй мамі, потім батькові. ... Тоді ж я і пережила перший жах і безумовну втрату у своєму житті. Страшно. .... Їх біль ти відчуваєш кожною своєю клітиною. І навіть не передати словами, що я тоді відчувала. Мій брат мене ледве втримав, мало не зламавши мені кістки на руках. З одного боку я розуміла, що це звільняло батьків від мук, а з іншого сподівалася до останньої секунди, адже це були мої мама і тато.

.... Другою втратою став мій брат. Ні, Террі не помер - він просто подорослішав. А все тому що двоє дорослих альф не можуть перебувати на одній території, це запалює суперництво, дух звіра не може терпіти конкурента. У таких випадках, коли в одній родині кілька альф - молодші або йдуть, або вбивають старших. Природно Террі не зміг підняти руку на Ембер, вона була нашим учителем, вона замінила нам наших батьків, і гадаю, він любив її, тому і пішов.