Читати книгу - "Шалений Бос, Iрина Давидова"

Ще раз поправивши волосся на потилиці, переконалася, що мій невмілий пучок не розлізся в перші ж п'ятнадцять хвилин. Все ж я йшла влаштовуватися на роботу, а не в театр актрисою ролі грати. А тут ще й подруга кинула мене, пославшись на зайнятість. Але я-то знала правду.

Сумно зітхнувши, зачинила пудреницю і поглядом обвела територію, прилеглу до клубу. Містечко не з дешевих, і навряд чи сюди беруть з вулиці. Але як то кажуть, хто не ризикує, той не п'є шампанське.

Набравшись сміливості, підійшла до входу, де вже стояв один з сек'юріті. Він обвів підозрілим поглядом мою нещасну фігурку і, хмикнувши, підніс до обличчя рацію.

 - Ще одна на перегляд.

 - Пропускай, - почула хриплуватий приємний голос і гордо підняла підборіддя.

Який ще такий перегляд? У мене співбесіда.

Бугай кивнув на вхід, відкрив двері, і я прошмигнула в приміщення. Там виявилася напівтемрява.

Темні стіни, приглушене світло і запах кальяну. Зморщила ніс і зробила глибокий подих. Зате заробітна плата хороша.

 - Здрастуйте! Я на співбесіду, - крикнула дівчині, здається, адміністратор.

 - Співбесіда, - реготнула вона, - ну йдемо. Мене, до речі, Маріка звуть. А тебе?

 - Я Естель.

 - Приємно познайомитися, - посміхнулася Маріка.

Ми підіймалися сходами на другий поверх. Я встигла відзначити, що дівчина в хорошій формі. Така точно офіціантом працювати не стане. Думаю, я вгадала, вона адміністратор.

Зупинившись біля масивних дверей, Маріка натиснула на кнопку, після чого там загорілася лампочка і клацнув замок. Нічого собі технології.

 - Удачі, - підморгнула вона, а я, видихнувши, зайшла в ем... дивну кімнату, не схожу на кабінет.

На диванах сиділи двоє чоловіків. Я трохи стиснулася. Не те щоб я їх злякалася, але було якось дивно.

 - Здрастуйте.

Той, що зліва, оглянув мене з ніг до голови та раптом спохмурнів. Другий виглядав пофігістом.

 - Скільки років? - запитав похмурий дядько.

 - Двадцять сім.

 - Сім'я, діти?

 - Дітей немає, решта моя особиста справа.

 - Ім'я? Ти по запису?

 - Ну, я дзвонила, так. Мене звуть Естель Вербицька. І мені потрібна робота.

- Денис Сергійович Суботін.

Похмурий дядько піднявся з дивана і, обійшовши стіл, сів на нього своєю п'ятою точкою. Якраз в парі метрах від мене.

 - Роздягайся, Естель, - наказовим тоном попросив Денис Сергійович, а я застигла в ступорі.

 - Навіщо це? Роздягатися...

Ніколи не думала, що влаштовуватися на роботу буде так непросто.

 - Дівчинка, ти прийшла огризатися, або тобі потрібна робота?

 - Мені потрібна робота. Але огризатися я теж вмію, - тут же додала я, а сама міцно стиснула свою сумочку. Щось мені не дуже подобається тут.

 - Тоді давай, показуй свої навички.

 - Прямо тут? Може, ми вийдемо хоча б в зал?

 - Так скоро? - він хмикнув і повернувся до свого колеги? - Залиш нас.

Мужик кивнув і тут же піднявся з дивана. А я затремтіла небагато. Зараз намокну вся... від страху.

Хоча... Денис Сергійович дуже хороший собою.

В реальність мене повернув стукіт двері. І тут я зрозуміла, як сильно б'ється моє серце.

 - Прийшла працювати, значить, приступай. Вважай, що ти проходиш кастинг.

Денис піднявся і підійшов до мене. У ніс вдарив аромат його парфуму. Приємний, трохи п'янкий і... ооооо ні, не трохи. Я не відразу помітила, як пальці Бетмена почали повільно відсувати лацкани моєї сорочки. Торкнулися шкіри, від чого я здригнулася і відскочила на пів метра.

 - Смикана? А клієнти іноді люблять погладити. Ти ще не працюєш, а вже тремтиш. Давай, Лиса, роздягайся, у мене не так багато часу.

 - Хіба це обов'язково? Ви думаєте, що моє тіло може якось відлякати Ваших клієнтів?

Я застебнула ґудзик на грудях і обхопила себе руками. Подумати не могла, що тут ще й стриптиз є. Он, пілон стоїть.

 - Твоє тіло повинно бути ідеальним, крихітко. Щоб жодної вади.

 - Ну так візьміть мене на роботу і переконайтеся, що я найкращий працівник року. Ви мені ще три зарплати зверху випишете.

 - Самовпевнено! Але не можу тебе взяти, поки ти не показала, на що здатна, - сказав він голосніше і, розвернувшись, пройшов до столу. Я трохи видихнула. - Може, тобі налити для сміливості?

 - Це якась перевірка? Я сюди прийшла не пити.

 - Добре, це мене радує, Естель.

Він налив собі ром і, розвернувшись зі склянкою в руці, єхидно посміхнувся.

- А ти знаєш, що в таких клубах, як цей, дівчата перед виходом на сцену проходять ретельний огляд охороною або адміністратором?

З його вуст такі слова відбилися на мені хвилею спеки. Я проковтнула в надії, що він не помітив моє збентеження.

 - Показують всю свою красу, щоб не зганьбитися. Ти до такого точно готова?

Я щось не зрозуміла... яку ще красу? Так, стоп! А звідки мені знайомий цей шалений рик? У мене галюцинації, або я його вже чула?

 - На диван сіла! Швидко! - гаркнув він, а я як дурепа почала виконувати його наказ.

Серце заходилося в шаленому ритмі. Я пройшла до дивану і присіла, як зразкова учениця.

Денис Сергійович обвів поглядом мої довгі ноги, заховані під тонкою тканиною чорних штанів.

 - Ще ні одну стриптизерку не бачив такою скромною.

 - Яку стриптизерку? - здивувалася я, ошелешено дивлячись на Бетмена.

 - Знімай сорочку. Пройдеш бойове хрещення, будеш працювати.

 - Це як?

 - Є у мене слабкість. Люблю я ром... облизувати з грудей.

 - Так Вас що, облити алкоголем? - хмикнула я і тільки хотіла піднятися, як Денис різко схопив мене за стегна і пересадив на барний стіл.

 - Якщо захочеш, пізніше язичком попрацюєш. Пустощі я теж люблю, - видихнув він і, різко діставши підлоги сорочки з-під пояса, рвонув за краї, відриваючи всі ґудзики. - Трясця, який секс в корсеті.

 - Якщо що, можу подарувати, - закивала я, а він вже стягнув з моїх плечей сорочку, залишаючи в одному боді.