Читати книгу - "Про комарика Зюзю, Всеволод Нестайко"
- Жанр: Дитячі книги
- Автор: Всеволод Нестайко
Читання української літератури допомагає розширити свій світогляд, поглибити розуміння історії та культури нашої країни. Це надає можливість пережити неповторні емоції, відчути силу слова та насолодитися якістю літературного мистецтва. Електронна бібліотека BooksUkraine.com допоможе вам в цьому!
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Жив на світi комарик Зюзя. Звичайнісінький собі комарик-дошколярик. Але дуже непосидючий і неслухняний.
Всі комарики-дошколярики в комариному дитсадку слухаються виховательку Комарію Комарівну, не пустують, не бешкетують. А Зюзя слухатись не хоче й тільки дзижчить зухвало:
– Я с-сам вс-се з-знаю! I вз-загалі, дуж-же с-слухняні нічого в ж-житті не дос-сягають. А дос-сягають с-саме нес-слухняні!
Це так його знайомий хуліган Трутень із сусіднього вулика навчив…
Одного разу полетів комариний дитсадок на прогулянку до лісу. Летять гар-ненько парами. Комарія Комарівна попереду. Весь час озирається і научає:
– Будьте, дітки, обережні! Не розлітайтеся! В лісі стільки всякої небезпеки…
А Зюзя, що летів, як завжди, позаду, без пари, на ті слова – аніякісінької уваги!
– Я с-сам вс-се з-знаю! – І гайнув між кущів.
Та раптом – тиць у щось! І – приліпився. Хотів одліпитись, але ще більше заплутався. Ой леле! Та це ж павутиння. Його павук Павуло Павулович між кущами напнув – на поживу чатує. Побачив він Зюзю, лапки радісно потер, захихикав:
– Хи-хи-хи! Попався! Дрібнота, правда, але на закуску для апетиту згодиться.
І вже йде, на павутинні погойдуючись, до Зюзі.
– Ой-ой! – закричав Зюзя. – Рятуйте!
Але Комарія Комарівна з дитсадком далеченько одлетіли, не чують.
Плаче Зюзя, репетує. А павук Павуло Павулович усе ближче та ближче…
Аж тут Комарія Комарівна обернулася:
– Де Зюзя?!
Комарики-дошколярики на всі боки роззираються. Нема неслуха. Зник, як булька на воді. Повернули вони щодуху назад.
А павук уже лапу до Зюзі простягає.
– Ой-ой-ой! – відчайдушне заволав Зюзя. – Пропадаю!
Почула Комарія Комарівна. Почули комарики-дошколярики. Почули та вже й побачили.
– Не підлітайте, дітки, близько! Це небезпечно! Я сама! – загукала Комарія Комарівна і мерщій до Зюзі. Схопила за крильця, тягне щосили. Та не може його з липкого павутиння вирвати.
А павук наближається й наближається. Радий, задоволений!
– Зараз і вихователькою, і всім дитсадком пообідаю! Хи-хи-хи!
– Хлопчики й дівчатка! – вигукнув тут найслухняніший комарик Макарик. – Нумо всі гуртом! За лапки берімося швидше!
Взялися всі комарики-дошколярики за лапки, Макарик за виховательку вчепився. Та як смикнуть!
Вирвали Зюзю з павутиння.
Павучисько тільки щелепами клацнув з досади…
Тепер Зюзя не пустує, не бешкетує, у парі з комариком Макариком літає і міцно його за лапку тримає.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Про комарика Зюзю, Всеволод Нестайко», після закриття браузера.
