Читати книгу - "Книжкова крамниця, Олена Скуловатова"

Яринка дуже любила книжки. В три роки вивчила алфавіт, в п'ять вже самостійно читала великі казки. Дівчинка прочитала все, що містила домашня бібліотека і засумувала.

Одного дня вона йшла зі школи й побачила книжковий магазин. Він завжди був на тому місці, але вона знала, що книжки дорогі, тож заходити не наважувалася.

Цього дня Яринка не купувала булочку в шкільній їдальні, тож вирішила завітати до магазину і подивитися, чи не вистачить їй коштів на книжку. Вона несміливо штовхнула двері й потрапила в чудовий світ. Навкруг неї височіли сотні полиць з різноманітними книжками. Були там і товсті енциклопедії в тиснених обкладинках, і солідні багатотомники класиків давнини, філософські трактати та господарські посібники. В кутку біля вікна містилися шафи з дитячими книжечками.

Біля них спинилася Яринка. Вона брала то одну книгу, то другу, і кожна містила загадку й запрошувала до пригод. Дівчинка незчулася, як настав вечір.

До неї підійшов господар. Всі його кликали Книжкар. Ще його дід відкрив цю крамницю.

− Я можу чимось допомогти маленькій пані?

− Вибачте, хотіла купити книжку, але вони всі такі чудові, що вибрати не змогла, − дівчинка потупила оченята додолу, − А ще вони дорогі, а в мене лишень це, − і вона розгорнула долоньку на якій лежав дріб'язок.

− Мені подобаються дівчатка, які люблять читати. Можу запропонувати тобі угоду: ти замітатимеш підлогу та витиратимеш пил на полицях, а я дозволю читати ті книжки, які забажаєш.

***

З того часу Яринка кожен день ходила допомагати Книжкареві. Часом, коли не було покупців, вони разом читали цікаві історії про захопливі пригоди.

Одного дня Яринка як завжди прибігла до крамниці, але на дверях висів великий амбарний замок. Вона постукала, позаглядала у вікна, Книжкаря ніде не було. Сумна дівчинка повернулася додому. Ввечері мама повідомила, що власника крамниці забрала швидка допомога.

***

На ранок Яринка пішла до лікарні. Кремезна тітка у білому халаті сказала, що чоловік, який схожий за описом на того, якого шукає дівчинка, лежить в третій палаті. Він справді був там. Тяжко дихав, а до тіла було приєднано різні трубочки.

− В нього трапився серцевий напад, і він без свідомості, − повідомив лікар, що саме прийшов на обхід.

Яринка засумувала. Вона дістала з сумки книжку, яку вони напередодні розглядали удвох і почала читати вголос. Минуло кілька годин й лікар знову зазирнув до палати:

− Серцебиття нормалізувалося, стан стабільний, і хворий зараз може прийти до тями. Ти щось зробила?

− Я йому читала.

− Продовжуй. Не розумію як, але це гарно на нього впливає.

Яринка почала читати далі, але книжка скінчилася. Їй дуже хотілося врятувати Книжкаря, тож вона продовжила історію вигадуючи на ходу. І от вже до Маленької відьмочки, героїні тієї книжки, прилетіли в гості дракони та їхня принцеса Катруся з іншої. Всі казки змішалися та закрутилися в новій історії вигаданій Яринкою.

Запищав апарат і хворий відкрив очі. Яринка відразу гукнула лікаря.

***

За тиждень Книжкаря виписали і Яринка знову завітала до магазину. Вона була дуже рада обійняти свого друга.

− Я чув все, що ти мені читала, але так і не зрозумів як Маленька відьмочка потрапила в одну казку з Катрусею принцесою драконів? – Книжкар примружив очі й хитро поглянув на Яринку, а вона посміхнулася у відповідь.

− У казках і не таке трапляється.