Читати книгу - "Принцеса, що любила свого батька більше, ніж сіль, кубинська казка"

Жив собі, був собі один король, і мав той король три дочки.

Якось покликав він їх до себе та й каже:

– Як ви мене любите?

Найстарша відповідає:

– Я люблю вас, тату, більше, аніж своє життя.

А середульша:

– Я люблю вас, тату, більше, ані к своє серце.

А найменша:

– Я люблю вас, тату, більше, аніж сіль.

І тоді король прогнав найменшу дочку з дому – адже вона сказала, що любить його більше, аніж сіль!

Дочка вдяглася у чоловіче вбрання та й пішла собі. Вона попросилась на службу до іншого короля, де стала доглядати його курей та індиків, а своє вбрання заховала. На третю ніч після того, як дівчина туди прийшла, один з королівських наймитів почув, що кури та індики зняли страшенний галас, вибіг з кімнати й побачив дівчину у вбранні принцеси. А кури та індики зняли шум, бо не впізнали її.

Пішов наймит до короля та й каже:

– Стережіться, бо ви взяли на службу не чоловіка, а дівчину.

– Як це дівчину? – здивувався король.

А наймит:

– Я бачив того хлопця в якомусь дивному вбранні. Але те вбрання жіноче.

Тоді король і каже:

– Піду сам подивлюся, що там таке.

Наступної ночі він підстеріг дівчину і, коли вона прийшла у вбранні принцеси, сказав:

– Підійди-но сюди. Навіщо ти так зробила?

А дівчина йому:

– Я все вам розповім, ваша величність.

– Що з тобою, дівчино, сталося? – спитав король.

– Мій батько вигнав мене з дому, бо я сказала, що люблю його більше, ніж сіль,– відповіла дівчина.

А король їй:

– Іди на кухню й приготуй сніданок.

Дівчині загадали зварити суп, але без солі. Запросив король на сніданок батька дівчини.

Коли той приїхав, накрили на стіл, і король-господар мовив до гостя:

– Запрошую вас поснідати зі мною.

– Охоче приймаю ваше запрошення.

Подавати страви доручили дівчині. Коли вона все принесла, їй звеліли стати так, щоб батько міг її бачити. Посідали за стіл, і гість аж скривився, коли ковтнув першу ложку супу.

Тоді господар і питає:

– Що таке, ваша величність? Чому ви не їсте?

А той йому:

– Даруйте, шановний господарю, але ваш суп не посолений. Тоді господар і каже:

– Дивно мені чути від вас таке. А що б ви дали, якби побачили зараз свою найменшу дочку, котра любила вас більше, ніж сіль?

І гість йому відповів:

– Свою корону.

Так король-батько повернув собі дочку і втратив корону.