Читати книгу - "«Гей, заведи коня!», італійська казка"

А тепер послухайте, діти, ще й таку бувальщину. Одружився візник Петруччо, привів по весіллю молоду дружину до своєї господи та й каже:

– Тепер ми з тобою, Розіно, житимемо на славу! Я працюватиму, а ти господарюватимеш удома. Роботи я не боюсь – з досвітку до ночі поганятиму коня, як буде треба. Та коли вже я приїду додому – то край! Тут усе робиш ти. Тільки-но під’їду возом до воріт і гукну: «Гей, заведи коня!» – щоб ти негайно вибігала з хати.

– Отакої! – сказала Розіна.– Чого б це я з конем водилася?

– А ти ж як думала? Його ж треба розпрягти, нагодувати, напоїти! Отож тільки-но я гукну: «Гей, заведи коня!», щоб ти...

– І не доторкнуся до твого коня! – відповіла йому Розіна.– Не того мене вчили батько й мати.

– Дарма,– вів своєї Петруччо.– Я тебе всьому навчу. Заведеш коня у двір...

– Не заведу! – відрубала Розіна.

– Як-то не заведеш, коли я гукну: «Гей, заведи!..»

– Ти гукнеш, а я візьму та й не вийду.

– Слухай, Розіно, не гніви мене, краще заведи коня!

– Не заведу! – вперто відказала Розіна.

Тут Петруччо вже не втерпів та як крикне:

– Заведи, кажу!

– Не заведу!

– Не заведеш?

– Не заведу!

На крик збіглися сусіди й заходилися розпитувати молодят:

– Що тут у вас діється? Чого ви сваритесь?

Петруччо й розповідає:

– Та ось дружина не хоче мені допомагати. Я кажу їй: «Заведи коня», а вона: «Не заведу»...

– Як вам не соромно через таке сваритись! – озвався старий Джузеппе.– Коли вона не хоче завести, то дайте я вам заведу того коня. Де він у вас?

– Та, бачите,– затнувся Петруччо.– Коня в нас поки що нема. Я лише збираюся його купити.