Читати книгу - "Черепаха й кабан, японська казка"

Давно колись черепаха була висока і довгонога. І до того ж дуже сильна.

Та подейкували, нібито кабан сильніший за неї.

Почувши це, черепаха розгнівалася.

«Кабан? А хто це такий?» – подумала вона.

Одного дня зібралися звірі на змагання. Прийшла і черепаха. «Покажу і я, на що здатна»,– вирішила вона і глянула на кабана. А кабанові байдуже – стоїть і гордовито покашлює.

Та черепаху не так легко було залякати. Підступила вона до кабана й запитала:

– Це правда, що ти – силач?

– Правда. А що таке? – і кабан підняв угору своє довге рило. Такою ж довгою була і його шия.

– Ну то спробуй придушити мене.

– Що?..– здивувався кабан, але послухавсь – заходився тиснути зверху на черепашачий панцир.

Звірі поставали колом і захвилювалися: хто ж переможе?

– Сильніше тисни!

Черепаха міцно впиралася в землю своїми довгими лапами. Кабанові ніяк не вдавалося її подужати.

Та от лапи черепахи почали коротшати.

– Ще, ще!..– гукали звірі. Нарешті черепаха сховалася під панциром.

– Ну то як, здаєшся? – Кабан перестав тиснути бідолашну черепаху, а тоді гордовито запитав: – Охочих помірятися зі мною силою більше нема?

Звірі мовчали.

– Слабодухи! – вигукнув кабан і кинувся на них. Звірі – врозтіч, хто куди. Кабан з розгону як удариться рилом у скелю, аж луна пішла навколо!

Кажуть, що відтоді шия в кабана стала зовсім куца – її майже не видно.