Читати книгу - "Вовк і лисиця, французька казка"

Пішов якось вовк з кумасею-лисичкою на річку рибалити. Наловили вони чимало риби й поскладали її в кошик.

– Хто понесе кошик? – питається вовк.

– Ти,– відказує лисиця.– в тебе хвіст товстіший.

Вона прив’язала кошик до вовчого хвоста, і вони подалися в ліс.

Несе вовк важкий кошик, відсапує, аж тут хвіст – хрясь! – обірвався.

– Я тебе з’їм! – гримнув вовк на лисицю.– Це ж ти повісила мені на хвіст важенний кошик!

– Пожалій мене, любий кумцю! Ходім краще в кузню – там тобі викують новий хвіст, міцний-міцний,– ніколи вже не обірветься.

Пішли вони в кузню. Лисиця сказала ковалю, щоб він добре розжарив на ковадлі шматок заліза і приклав його вовкові до того місця, де був обірваний хвіст.

Коваль так і зробив.

– Ой, боляче! – нестямно завив вовк і кинувся геть із кузні.

Незабаром лисиця зустрілася з кумом-вовком на дорозі.

Як закричить вовк:

– Ну, начувайся! Тепер ти від мене не втечеш! З’їм я тебе!

– Кумцю-вовче, та я пожартувала! Не гнівайся на мене! Краще ходімо зі мною. Я знаю одну комірчину, повну пресмачних ковбас. Ото наїмося, ото поласуємо!

Вони прибігли до комірчини, залізли в неї, поцупили ковбаси і помчали в ліс.

– Повісимо ковбаси на вершечок дуба, а то інші звірі поїдять,– каже лисиця.

Вовк погодився, і лисиця перетягла всі ковбаси на вершечок дуба, високого-високого. Упоравшись, сіла на гілку і ну наминати ковбаси!

А вовк не вмів лазити по деревах.

– Скинь-но, кумасю, мені кілька ковбас!

– Ось тобі мої недогризки, кумцю!

– Та й капосна ж ти лисиця! Ну, начувайся! Як спіймаю тебе, так і з’їм!

Завив вовк на весь ліс, і до нього збіглося багато інших вовків.

Він розповів, як обдурила його лисиця, і попросив, щоб товариші допомогли її схопити.

Вовки погодилися. Вовк-кум став під дубом, на нього виліз другий вовк і сперся передніми лапами на стовбур, на другого – третій, на третього – четвертий... Останній вовк виліз до самісінького вершечка. А лисиця як гукне:

– Ковалику, ковалику, неси-но мерщій розжарене залізо, прикуй моєму кумові хвіст!

Вовк, почувши ці слова, перелякався й кинувся бігти, забувши про те, що тримає на спині цілу зграю. А вовки попадали один на одного, а потім скочили на свої чотири і помчали вслід за кумом-вовком. Наздогнали його й задушили.

А хитра лисиця сміялася й наминала ковбаси, сидячи на дубі.