Читати книгу - "Поки не виросте хвіст у коня, казахська казка"

Бідняк, у якого не було свого жеребця, попросив у бая коня для роботи. Бай дав йому стареньку конячку, а хомута не дав.

Узяв бідняк коня й прив’язав до його хвоста воза. Сів і поїхав. Дорогою він ішов непогано, та коли почали підніматися вгору, хвіст у коня відірвався.

Бай подав на бідняка в суд. На суді бай сказав:

– Хай цей бідняк працює на мене до того часу, поки не виросте хвіст у коня до землі.

Суддя знав, що бай дасть йому хабара, і хотів судити на його користь. Він почав читати вирок:

– Поки не виросте хвіст у коня...

В цю мить бідняк з-під поли показав судді туго набитий мішок. Суддя подумав, що бідняк обіцяє йому подарунки, прокашлявся й знову почав читати вирок:

– Поки не виросте хвіст у коня, залишити його тому, хто на ньому працював.

Із суду бідняк вийшов дуже задоволений. Він скочив на безхвостого коня і, заспівавши веселої пісні, поїхав додому.

Дорогою його наздогнав суддя й почав вимагати мішок з подарунками. Засміявся бідняк, розв’язав мішок і давай викидати каміння.

– Каміння?! – закричав здивований суддя і з лайкою накинувся на бідняка: – Навіщо ти мене обдурив, негіднику?

– Даремно кричиш, пане начальнику! – відповів бідняк.– І тобі показував на мішок і пояснив: «Якщо ти присудиш на користь бая, то я поб’ю тебе камінням, якого у мене повнісінький мішок».

Суддя плюнув з досади й поїхав ні з чим додому.