Читати книгу - "Аязхан, туркменська казка"

Був собі давно колись один падишах, і такий справедливий, що в цілому світі такого не знайти. Сидів він якось та й міркував: «Цікаво було б знати, хто найгірший серед людей і серед тварин?» І ось що придумав: «Найгірший серед людей – падишах, найбридша тварина–мул, а найпоганша пташка – зозуля». А тоді скликав своїх підданих і каже:

– Є у мене троє запитань. Хто на них відповість, того я поставлю своїм візиром.

– Кажи, кажи,– загомоніла юрма.

Падишах і мовить:

– Хай мені скажуть протягом десяти днів, хто найгірший серед людей та яка тварина і пташина найпоганші.

Вийшло тоді наперед троє чоловіків і кажуть:

– Падишах, з твого дозволу ми спробуємо пошукати відповідь.

– Гаразд,– одказав падишах,– шукайте, я дозволяю.

І пішло троє чоловіків у далеку дорогу. Ось ідуть та й ідуть, а назустріч їм коростявий верблюд.

– Бридотнішої тварини годі й шукати,– вигукнули чоловіки.– Цього верблюда нам сам господь послав. Зловімо, хай іде за нами.

Упіймали верблюда та й ведуть. Коли це трапився їм чоловік – рудий-рудий, тільки борода не росте.

– Гіршого за нього й бути не може,– вирішили ті троє.– Нам його сам аллах послав.

Забрали з собою того чоловіка та й ведуть, аж надибали на ворону з перебитим крилом.

– Поганішої птиці й не знайти! – сказали чоловіки.– Тепер усі три загадки ми відгадали.

Забрали ворону та й вертаються додому. Коли це при дорозі криниця стоїть. Сіли чоловіки під криницею відпочити. Аж підходить до них чабан.

– Щастя вам і талану в дорозі,– привітався він до них, а тоді й питає: – Куди ж ви мандруєте?

Розповіли чоловіки всю свою пригоду та й показують:

– А це ті, що гірших за них і не буває.

А тут якраз підійшла отара води напитися.

– Гаразд,– каже чабан,– відпочиньте, а я заріжу барана та пригощу вас, якщо ви падишахові люди.

Зарізав чабан барана, приготував обід, а тоді й каже:

– Ті, кого ви з собою ведете, зовсім не те, що треба падишахові. Відпустіть їх, а я скажу вам відповідь, тільки не розповідайте нікому, що це я вас навчив.

– Гаразд, ми не скажемо, тільки дай відповідь на падишахову загадку.

І пастух сказав:

– Якщо ви скажете йому, що найгірший серед людей– падишах, найбридша худобина – мул, а найпоганша пташка – зозуля, він буде задоволений.

Пораділи чоловіки й, не запитавши пастуха, чому це так, подалися до падишаха. Ще здалеку вони почали вигукувати:

– Падишах, ми знайшли відповідь на твоє запитання!

– Гаразд,– одказав падишах.– Тоді скажіть: хто з людей найгірший?

Коли ж падишах попросив пояснити, чому це так, вони нічого йому не сказали.

Тоді падишах запитав:

– А яка тварина найбридша, коли так?

І вони відповіли:

– Найбридша худобина – мул.

І знову поцікавився падишах, чому це так, тільки троє чоловіків не змогли йому пояснити.

– А яка птиця найпоганша? – запитав падишах утретє.

– О падишах, це – зозуля.

Падишах запитав, чому, а троє чоловіків не знали причини.

«Ба,– подумав падишах,– вони знають відповідь, а пояснити не можуть. Отже, їх навчав хтось розумний. Треба дізнатися, хто він».

– Скажіть, джигіти, хто вас цього навчив? – запитав падишах.

– О падишах, ми здогадалися самі!

– Ні, вас хтось навчив. Приведіть його до мене.

І він послав з ними осавула.

Пішли троє чоловіків з осавулом, знайшли чабана й кажуть:

– Тебе кличе падишах.

– Гаразд,– одказав той,– тільки ж не забувайте, що я пастух. Не можу ж я полишити отару напризволяще. Зачекайте, допроваджу її до хазяїна, а тоді вже підемо до падишаха.

Так вони й зробили. Пригнали отару до хазяїна, а потім пішли до падишаха.

– Як же тебе звати, джигіте, і що ти робиш?

– Я чабан, а звати мене Аяз.

– Аязхане, це ти навчив їх, що найгірший серед людей – падишах, найбридший серед тварин – мул, а найпоганіша пташка – зозуля? – запитав падишах.

– Так,– відповів Аязхан,– тільки я просив, щоб вони про це не розповідали.

– Та це не біда,– промовив падишах,– поясни тільки, чому ти так думаєш.

І Аяз відповів:

– Падишах через те найгірший, що на його майно не накладається податок, інші витрачають на нього свою силу, сам він нікому нічого не дає. Мул найбридший тому, що від нього ніколи не буває приплоду. Через це його й прокляли. А зозулю тому вважають поганою пташкою, що вона не висиджує своїх яєць, а бере в дзьоба й несе в чуже гніздо.

Так добре пояснив усе Аяз, що падишах сказав:

– Аязхане, усі твої слова – щира правда. Скидай чарики!

А потім наказав, щоб Аяза одягли в усе нове, й поставив його візиром.

Аязхан узяв свої чарики й повісив їх неподалік, щоб завжди їх бачити, коли встає. І якщо, бува, колись розгнівається, то зиркне на свої чарики й скаже: «Гай-гай, Аязхане, глянь на чарики! Ще вчора ти був чабан, а сьогодні гнеш кирпу, бо став візиром!»

* Чарики – черевики з верблюжої або коров'ячої шкіри.