Читати книгу - "Півень та його товариші, таджицька казка"

Постарів голосистий півень. І ось господар надумав його зарізати, почастувати гостя. Втік тоді півень з двору й подався на прощу. Дорогою стрів кота й питає:

– Куди ти, котику, йдеш?

А кіт йому:

– Як був молодий і спритний та добре мишей ловив, то господар мене шанував. А як постарів, з двору прогнав.

– Ходімо разом, – каже півень.

От чимчикують вони, коли це стрічають осла.

Став їм оселі своє горе виповідати:

– Постарів я, і мене господар вигнав.

– Ходімо з нами на прощу, – кажуть йому півень і кіт.

Ідуть вони яке втрьох, аж ось назустріч собака. Став і собака бідкатися:

– Як був молодий та садибу стеріг, то й жалували мене.

А як постарів – місця в дворі не знайшлося.

– То ходімо з нами на прощу, – запропонувало йому товариство.

Ідуть вони, йдуть, та й застала їх ніч. Спинилися на нічліг під чинором. Коли це бачать – у темряві вогник блимає. Вирішили піти на той вогник. Підходять ближче, а то в хаті світиться. Вилр собака на осла, кіт на собаку, півень злетів на кота й заглянув у вікно. А там повна хата злодіїв. Як загорлає півень, а з ним і його товариші, то злодії з переляку покидали все в хаті й драла звідти.

Увійшла наше товариство до хати.

– Пошукаю пшона, подзьобаю,– просокорів півень.

– Знайду молока, похлебчу,– пронявкав кіт.

– Погризу кісток,– облизнувся собака.

– А я пошукаю ячменю,– озвався осел.

Повечеряли вони, що кому смакувало, та й повкладалися спати. Осел у сінях під дверима ліг, кіт на печі, собака у дворі, а півень на дереві примостився.

А злодії тим часом набралися відваги й послали з-поміж себе одного піти подивитися, хто там у їхній хаті. Зайшов той тихенько в хату та рукою на піч шарнув, а звідти щось як зашипить та кігтями йому межи очі. Кинувся до дверей, а там щось як заходилося того дубасити! Вискочив надвір, та щось його за ногу вхопило й не пускає. А з дерева вже й поминальну молитву співають. Ледь живий прибіг той злодій до своїх. Як розказав, якого страху зазнав, то злодії, не довго думаючи, подалися світ за очі. А півень, кіт, осел і собака лишилися в тій хаті й спокійно доживали собі віку.