Читати книгу - "Байка про горобця, вірменська казка"

Жив собі горобець. Якось загнав він у лапку колючку. Скакав він, скакав, пурхав туди-сюди, аж бачить – жінка хліб пече. Підскочив горобець до неї, просить:

– Матусю, витягніть мені колючку!

Витягла жінка колючку з лапки й укинула її у вогонь. А горобець полетів собі далі. Летів, летів, тоді згадав про колючку, повернувся назад і просить жінку:

– Поверніть мені мою колючку.

– Та де ж її взяти, коли вона давно згоріла,– здивувалася жінка.

– Тоді дайте мені замість неї хлібину,– сказав горобець, узяв хлібину й полетів. Летів, летів. Бачить – стоїть пастух коло глечика з молоком і думає, з чим би це молоко випити.

– На тобі хліба,– крикнув горобець,– їж!

А сам полетів. Тільки-но пастух з’їв хлібину, а горобець тут і повернувся.

– Віддай мій хліб назад! – кричить.

– Де ж мені хліб узяти? – відповідає пастух.

А горобець знову:

– Не віддаси хліба, заберу в тебе вівцю,– сказав так, узяв вівцю й полетів. Летів, летів, бачить – у селі весілля справляють, а на м’ясо осла зарізати хочуть.

– Що ви робите? – закричав горобець.– Нате вам вівцю, її ріжте.

Подякували люди, зарізали вівцю й далі весілля справляють.

А горобець політав туди-сюди й назад повернувся.

– Як не віддасте вівцю, заберу наречену,– так і зробив. Схопив наречену й полетів собі. Летів, летів, бачить – під деревом ашуг сидить, на чонгурі грає. Дуже горобцеві чонгур сподобався. Просить він ашуга:

– Дай мені чонгур, я тобі наречену віддам. Погодився ашуг. Віддав чонгур, узяв наречену.

А горобець зрадів, приклав чонгур до плеча й заспівав:

– Чонгур, чонгур, тобі товще прясти, мені – тонше.

Віддав колючку, взяв хліб.

Віддав хліб, взяв вівцю,Віддав вівцю, взяв наречену,Віддав наречену, взяв тебе...З того часу став горобець по світу мандрувати, на чонгурі награвати, люди слухають його пісеньку, сміються і годують горобця.

Ашуг – творець і виконавець пісень.

Чонгур – музичний інструмент.

Ашуг – творець і виконавець пісень.

Чонгур – музичний інструмент.