Читати книгу - "Казково потрапити, Кілі Каель"

- Я все можу зрозуміти, Рито! І твою завантаженість, і рідкісні зустрічі, я міг би навіть терпіти всіх мужиків, що в'ються навколо тебе на роботі. Але це вже занадто! - майже гарчав Філ, натягуючи штани і буквально влітаючи у сорочку. - У мене теж є гордість і жінки будуть раді моїй компанії. Не так багато я вимагав! Але можеш не хвилюватися, більше я тебе не потурбую. Мені такі стосунки і даремно не потрібні. Всього найкращого.

Гуркіт дверей, що зачинялися, змусив дівчину здригнутися і слабо посміхнутися. Її губи тремтіли, але не від сліз, що підступали до горла, а від комічності ситуації, винуватцем якої була вона сама. Рита ніколи не вірила, що людина може заснути під час сексу. Але сьогодні вона довела, що це можливо не тільки собі, а й уже колишньому хлопцеві, чиї старання та самоконтроль зіграли з ним злий жарт. Тихі схлипи перейшли в дикий затяжний регіт, нагадуючи справжню істерику.

Так закінчився її четвертий роман із «любов'ю до смерті», Філом. Хто ж знав, що його его виявиться настільки вразливим?! Адже дівчина не спала майже три доби через роботу барменом. Цього дня, напевно, всі зірки зійшлися. Наречена напарника зламала руку і йому довелося везти дівчину до лікарні. Звичайно, підмінити довелося Ріті. На її другій роботі в квітковому магазині, як на зло виявився аншлаг: одних лише весільних букетів замовили чотирнадцять штук, наче змовилися. Та ще наречені примхливі попалися: то відтінок не той, то бантик занадто білий, квіточка чомусь не пахне?! А з чого їй потрібно обов'язково пахнути, особливо, якщо вона штучна, хто ж її нюхати буде під час весілля, чи вони думають, що фотоапарат і запах на плівці може зафіксувати?!

Простіше кажучи, день у Рити був жахливий і вимотуючий, а настрій зовсім не радісний. А все тому, що виспатися знову-таки не вдасться – вставати о п'ятій ранку в неділю, єдиний вихідний… Матюкатися дівчині хотілося до неподобства. Але робота є робота, і якщо хочеться їсти, замовлення доведеться доставити вчасно. Хоча воно було справді дивне – книгарня на околиці міста в якійсь глушині… навіщо тільки їм знадобилося шість кошиків білих троянд… Напевно продавщиця – фатальна жінка.

- Уф, дай боги вибратися звідти в таку погоду, - зітхнула дівчина, дивлячись на зливу за вікном і сподіваючись, що до ранку вона закінчиться.

Спати хотілося до остраху, так що, прийнявши душ і влаштувавшись зручніше, Рита провалилася в сон.

На жаль, вранці, насилу здерши себе з ліжка і заїхавши за квітами, Рита вирушила на роботу. Дощ все ще лив, як із відра, а добиратися довелося далеко, та й дороги за містом розмило, а знайти потрібну адресу стало справжньою проблемою. Але замовлення було вигідним, ще й доставку сплат Припарковавшись біля невеликої двоповерхової будівлі і вискочивши з машини, Рита поспішила всередину, по дорозі вступивши в глибоку калюжу. Фортуна сьогодні явно відвернулася від дівчини, тому що кросівок жалібно чавкнув, набираючи холодну воду і погрожуючи застудою в найближчому майбутньому.

Згадавши кілька нецензурних виразів, Рита таки забігла всередину, обтрушуючи промоклий одяг.

- Ласкаво просимо, - прозвучав хрипкий голос вельми екзотичної та явно ексцентричної старенької. Виглядала вона як йог-гуру з циганським корінням і замашками затятого шамана-курця.

Світло в магазині було тьмяним, стелажі з книгами вкриті пилом, скрізь розвішані амулети, фігурки, розставлені старі вазочки, рослини та в'язані прикраси. Це місце було… феєричним, щодо кольорового оформлення так точно. Навіть погляд не відразу виходило зупинити, очі просто розбігалися.

- І вам не хворіти, - бовкнула Рита, чхнув і засмучено подумавши, що застуди все ж таки не уникнути. – Ви замовляли букети білих троянд. Ось, розпишіться про отримання, я поки що квіти принесу.

На жаль, поки дівчина заносила кошики, наповнені трояндами, здригнулася і промокла ще більше. Так що забирала накладну та гроші зовсім не налаштована на люб'язності. І все ж, усміхалася - клієнта втрачати не хотілося, та й жінка виявилася милою і клопотала, у перервах захоплюючись квітами.

- Може хоча б чаю, гарячого? З печивом? У мене якраз чайник закипів, відпочиньте.

Чому Ріта погодилася, сама не зрозуміла, та тільки засмучувати жінку не хотілося, та й гарячий чай не завадить, може, все-таки вдасться обійтися без нежиті.

- Із задоволенням, - усміхнулася дівчина, знявши куртку і вмостившись за маленький столик. - Мене звуть Рита.

- Маргарита… гарне ім'я. А ось мої батьки фантазією не вирізнялися, церковний календар відкрили й готово. Хоча за стільки років навіть до Василиси звикнути можна, - добродушно реготала бабуся, клопочучись біля столика. - Погода сьогодні зовсім зіпсувалася. Але нічого, зараз зігрієтеся, печиво спробуєте, я спекла, старалася, так що дуже сподіваюся, сподобається, - усміхалася жінка, простягаючи плетений кошик із випічкою та наливаючи чай.

- Спасибі, дуже смачно, ви – чудова господиня.

- На жаль, це просто хобі, люблю солодощі, - хмикнула бабуся, знизавши плечима. - Хоча в моєму віці дозволяти собі зайве загрожує здоров'ю, але від смачного печива я не відмовлюся ніколи.

- Напевно, ви маєте рацію, в житті іноді не так багато радостей, щоб обмежувати себе в малому.

- Невже у такої милої дівчини так мало причин для веселощів?

- Скажімо так, для ридання їх теж немає, та й скаржитися нічого. День як день, рутини багато, але фарб явно не вистачає, - усміхнулася у відповідь, насолоджуючись трав'яним чаєм. – Ось у вас магазинчик у рази яскравіший за все моє життя. Але ж це не означає, що погано, правда?

- Як сказати, - похитала головою жінка, хитро посміхаючись. - Іноді рутина вбиває.

- Ну, я ж звичайна людина і доля така сама, не принцеса і не в казці.

- Хм, може й так, - усміхнулася бабуся, задумливо постукуючи пальцями по столу. - Хоча іноді все змінюється.

- Буває, але зміни не завжди на краще. Так, ось ви краще скажіть, а то моя цікавість аж надто нав'язлива, замовлення на троянди надійшло ж від вас, навіщо так багато кошиків?