Читати книгу - "Няня для тирана, Ая Кучер"

Розгойдуюсь у такт музиці, похитуючи стегнами та запрокинувши голову. Вогні клубу мерехтять, заряджаючи та засліплюючи. Прикриваю очі, захищаючись від кольорових спалахів,  і повністю концентруюся на пісні.

Мені байдуже, як я виглядаю для інших. Поки інші намагаються виглядати сексуально та привабливо, я просто віддаюся ритму. Вимальовую свій танець під музику.

Танці рятують. Від усього хаосу, що твориться в житті. У музиці немає рахунків за навчання, боргів, нелюбові батьків і зради сім’ї. Є тільки я і мелодія, а цього достатньо, щоби відчути себе щасливою.

Ловлю кілька зацікавлених поглядів на собі, що ковзають по грудях та відкритим ногам. Але ніхто не наважується підійти і приєднатися до мене.

Пальцями по обличчю, шиї та нижче, до стегон, не зупиняючись. І просто рухатися, рухатися, рухатися. Слухати музику, віддатися їй і дозволити затуманити мій розум – достатньо, щоб ні про що не думати.

Я відчуваю,  як хтось кладе руки мені на талію, підлаштовуючись під мої рухи. Кидаю погляд через плече, збираючись відшити чоловіка, але слова застряють у горлі і я просто вириваюсь.

Ком у горлі аж ніяк не через дотик. Чоловік вродливий. Не гарненький, а наділений саме чоловічою красою. З гострим підборіддям, майже непомітною ямочкою на ньому. Широкоплечий, із виступаючими венами на руках. 

Я намагаюся відсунутись і шукаю очима шляхи порятунку. Чоловік не робить нічого такого, але я вся тремчу. Зазвичай дівчатка радіють, коли до них залицяються симпатичні чоловіки, я ж почуваю себе немов у клітці.

Красиві чоловіки знають,  що всі від них божеволіють, що їм все зійде з рук. Вони творять, що хочуть, і ніхто їх не звинувачує. Сама ж винна, а він красень. Я боюсь таких вродливих, самозакоханих та впевнених. Від минулого вродливого чоловіка, якого я підпустила надто близько, у мене залишилися шрами. Як у душі, так і на тілі. 

Більше я не потраплю в цю пастку.

Чіпляюсь поглядом за шрам чоловіка, від скроні до губ. Переконую себе, що цей шрам псує його. Я відпускаю себе: у нього поріз на шиї, тріснута губа, поламані вуха. Він все ще небезпечно гарний, але неідеальний. Дихати стає легше.

Я рухаюся, звиваюся, насолоджуюся тим, що відбувається. Партнер розвертає мене до себе, притискає ближче. А ще він посміхається, дивлячись зверху вниз. Високий. Занадто високий, навіть з моїм зростом та підборами.

Незнайомець кружляє зі мною, спритно відганяючи інших залицяльників. Та й ніхто особливо не наважується діяти, коли поряд цей чоловік. На таких і попереджувальна табличка «Не влазь – вб’є» не потрібна, все й так зрозуміло.

Закидаю руки йому на плечі, відчуваючи м’язи. Проводжу пальцями по татуюванню у вигляді штрих-коду. Цікаво. Дев’ять цифр. Якась дата?

Через кілька мелодій він притискається ще ближче, не залишаючи простору між нами. Пробирається під тканину футболки, що облягає. По тілу наче розряди пускає.

Незнайомець дивиться на мене, вивчає, впевнений, що я вже в його кишені. Але коли чоловік нахиляється, аби торкнутися поцілунком моїх губ, я відвертаюся. Дозволяю поцілунку пройти по щоці, а чоловік лиш сміється.

– Я Клик, - хмурюся на таке ім’я. – Поїхали до мене?

Такі чоловіки, з їхньою усмішкою і впевненістю, могли взяти напролом будь-яку вершину. І чудово про це знають.

Тільки я не вершина, а руїна. Мене не взяти, не підкорити та не відновити.

Тягнуся до його вуха, погладжуючи пальцями широкі груди.

– Не зацікавлена.

Ласкаво просимо до моєї новинки.

Безкоштовно! Книжка буде викладена повністю впродовж двох днів.

Пам’ятайте, що коментарі та зірочки – найкраща нагорода для мене)))

Приємного читання.

P.S. Наразі це чорнетка, книжка в стані редагування, тому можуть бути помилки ❤️