Читати книгу - "За темними стінами, Nox Carmen (Нокс Кармен)"

Сьогодні вона знову знайде мій лист. 

Її погляд метатиметься по кімнаті. Вона визирне у вікно, опустить погляд на сад академії, на самотні лавки та випалену землю, яка поступово вкривається зеленим килимком трави. Нарешті вогняна відьма зверне увагу на вікно навпроти. Воно затулене шторами, втім, навіть крізь цупку тканину просвічується вогник від свічки. У красивій голівоньці спалахне нова підозра, зелені очі наповняться люттю, і вона покине свою кімнату й помчиться до, як їй здається, негідника, що лякає її до чортиків. 

Звісно, якби вона була більш уважною, помітила б відблиск моїх очей у темряві.  

Спираючись плечем об колону, я мимоволі посміхаюся й облизую нижню губу. Від думки про неї я втрачаю голову. А чи думала вона колись про мене? Як виглядаю? Я чоловік чи жінка? Можливо, я її сусідка по кімнаті, що закусивши до болю щоку, дивиться, як вона спить? Або ж я той неприємний упир-переросток, який насміхається з її божественного тіла і постійно щипає за зад? Чи хлопець її подруги... Я знаю, що він робить вечорами, коли всі міцно сплять. Знаю їх усіх! Злісних. Заздрісних. Хтивих і брехливих. Кров пульсує у моїх венах, але вона лиш ілюзія. Усе навколо — обман, і лише я знаю правду.  

Сьогодні я створю відповідне тіло, й тоді ця відьма нізащо від мене не втече. Ніхто у цій клятій академії не відбере у мене моє! Те, що завжди мені належало! 

Відчуваю під ногами тремтіння. Воно жадає вигнати мене зі своїх володінь, позбутися, наче блоху із собачої шерсті. Мене катували, вбивали, пробували затягнути назад у безодню... Що мені до якогось там нікчемного Божка! Твої залякування на мене не діють.

Я і є сам страх.