Читати книгу - "Диво"

побачив, що штормовий вітер нагинає невеличкі дерева мало не до землі. Йому не хотілося навіть умикати телевізор — але якби він зробив це, то довідався б, що на півночі Каліфорнії лютує нещадний буревій, найсильніший за останні сто років, який пошкодив лінії електропередач по всьому узбережжю, а також у Східній та Південній бухті.

Квінн уже був у ліжку і дрімав у темряві будинку, коли раптом надворі почувся оглушливий гуркіт, а потім ще двічі прогуркотіло. Він схопився з ліжка, і коли знову визирнув із вікна, то побачив, що найбільше дерево в його саду лежить повалене. Приголомшений, він вийшов із дому, накинувши плащ прямо на піжаму, і раптом побачив, що дерево, падаючи, знесло частину даху. Він повернувся назад і вже у вітальні побачив наскрізну дірку, крізь яку в будинок затікав дощ. Потрібен був шмат брезенту, щоб хоч якось затулити пролам, та в нього цього не було. Єдине, що він міг зробити, це відсунути меблі так, щоб дощ не пошкодив їх. Він не міг збагнути, звідки взялися два наступні гучні гуркоти: решта дерев у саду дико стогнала від вітру, але жодне з них не впало, і будинок нібито ніде більше не було пошкоджено.

Спати він більше не міг, услухаючись до ранку в рев буревію навкруги, а дощ періщив до самого ранку. Прокинувшись на світанку, він узув черевики, накинув плащ і вирішив обійти навколо будинку й подивитись чи є ще пошкодження. Дірка в даху була потворною, кілька віконниць зірвано і два великих вікна розбито. Усюди валялись уламки й бите скло, гараж було дуже пошкоджено й затоплено. На щастя, суто випадково він поскладав коробки з речами, які збирався берегти, на дерев’яні столи, тому ніщо з паперів та інших реліквій не постраждало. Весь наступний ранок він переносив їх до кухні. Вітальня мала вигляд зони стихійного лиха. Ще вночі він зсунув килими й меблі на середину й постелив простирадла та рушники, щоб збирати дощову воду, яка стікала крізь дірку в стелі. Частина вітальні еркером виступала перед будинком, і в неї влучила гілка дерева, через що старі гарні панелі обдерлися зі стін. Він довідався з ранкових газет, що щонайменше десять людей загинуло, більшість із них було вбито струмом пошкоджених ліній електропередач або поваленими деревами, сотні мешканців штату були поранені. Тисячі опинились без даху над головою, вони юрмились по спортивних залах шкіл, нижні поверхи яких були затоплені. Той буревій був просто гігантський.

Коли Квінн черговий раз переносив речі з гаражу в кухню, то побачив, що спричинило вночі другий і третій гучні звуки. У сусідському саду впало два дерева. Вони були менші за те, яке повалилось у нього, проте, падаючи, призвели до серйозних пошкоджень. Він побачив невеличку чорняву жінку, яка з сумом і жахом дивилась на наслідки стихійного лиха й раптом побачила Квінна, який саме підійшов.

— Мій дах пробило дерево десь о четвертій ранку, — сказав він обережно, — я чув ще два гучних гуркоти: то, певно, падали дерева у вашому саду, — продовжив він, і жінка кивнула. Дерева були чималі, все це дуже вражало. — У вас великі пошкодження?

— Я ще не все оглянула, але це виглядає просто жахливо! Будинок протікає, як сито, у кухні просто Ніагарський водоспад!

Жінка була налякана та стурбована. Квінн навіть не знав її імені, знав тільки, що цей будинок було продано невдовзі після того, як Джейн померла, але ніколи не бачив нікого з родини, яка купила його, та й ніколи не цікавився, хто вони, і зараз це все мало цікавило його. Проте він щиро співчував сусідці. Здавалось, вона сама вирішує всі свої проблеми, і ця думка змусила його згадати Джейн: дружина, коли його не було, з усім управлялась сама, самотужки долаючи негаразди й біди. Квінн подумав, що, певне, чоловік цієї жінки з такого ж тіста, як і він — людина, яка багато працює далеко від домівки, він навіть не приїхав на Новий рік. Квінн також нерідко зустрічав Новий рік на самоті в готельному номері. Очевидно, чоловік цієї жінки такий самий.

— Я маю кілька порожніх відер, якщо вам потрібно, — Квінн запропонував свою допомогу. А що ще можна було вдіяти в такій ситуації на Новий рік? Неважко було зрозуміти, що всі майстри штату матимуть у понеділок вранці безліч замовлень.

— Мені потрібен тесля. Я тільки в серпні переїхала, і мене запевнили, що дах міцний. Я б зараз послала їм фотознімок кухні. Вона так виглядає, ніби хтось зверху увімкнув велетенський душ.

Буревій поламав чи не половину її вікон. Її будинок постраждав дужче, ніж Квіннів, бо був не такий капітальний. Протягом останніх десяти років він кілька разів переходив від одних господарів до інших. Квінн не звертав ні найменшої уваги на те, хто там жив, хоча Джейн робила якісь спроби привітати нових господарів. Але він ніколи не бачив ні цієї нової сусідки, ні її чоловіка навіть мимохідь. Дощ усе ще лив, а вітер завивав, хоча й не так жахливо, як опівночі. Пошкоджені будинки виглядали як після ураганів на Карибах або тайфуну в Індії. Це було аж ніяк не схоже на Сан-Франциско.

— Я збираюся зателефонувати до пожежного управління й попросити їх настелити на дах брезент. Чи не хотіли б ви, щоб вони також глянули на ваш будинок? — запропонував він.

Здавалося, це єдине, що можна було зробити, і вона вдячно кивнула йому, мокра й шокована. Ці руїни навкруги надзвичайно гнітили, і всі мешканці їхньої вулиці тільки те й робили, що по можливості відсували повалені дерева, розбирали завали і підв’язували все, що могли. А буревій усе ще лютував.

— Я не певна, що брезент захистить, — сказала вона, сумна й пригнічена. Вона ніколи не потрапляла в таку ситуацію, так само, як і Квінн. І він чомусь подумав, що за цих обставин Джейн діяла б значно краще за нього. Але тепер він мусить сам дати цьому раду.

— Вони принаймні скажуть, що вам робити. Я попрошу їх узяти кілька шматків брезенту про всяк випадок. — Раптом він «заднім числом» пригадав правила хорошого тону. — Перепрошую, — мовив він, простягаючи вологу руку через низький паркан і водночас тримаючи коробку під лівою пахвою, — мене звуть Квінн Томпсон.

— Меггі Дартман, — відповіла вона, твердо стискаючи його руку.

Жінка була невеличка на зріст, її руки були тендітні й вишукані, проте потиск міцний. Її довге темне волосся було заплетене в косу й лежало на спині, звисаючи сплутаними пасмами навколо обличчя, змокле