Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

Дакс був явно захоплений своєю нареченою. Ніжна та чуттєва, вона була така гарна!

Спочатку вона з  пристрастю  відповідала на його жадібні ласки.  Його ніжні дотики, швидкоплинні поцілунки, рука, що затримувалась зайву секунду на її пружному тілі – все знаходило відклик у його молодої дружини. Те, що  в очікуванні ночі Тамарі все більше і більше починала турбувалася, Дакс сприймав як прояв її сором’язливості.    Звідки йому було знати,  що кожного разу,  коли судома пристрасті захоплювала її розкішне тіло, чорнооке марення  наздоганяло її. І з кожним разом ельф з видінь ставав все страшнішим і лютішим.

Минуло лише два тижні з дня першої шлюбної ночі, а Тамарі помітно зблідла і змарніла. Так, що це не пройшло непоміченим. І челядь, і рідня вже повсюди судачили про це, з цікавістю поглядаючи на парочку і дивуючись на те,  що відбувалося з  молодою.

Не залишився стан дівчини непоміченим і для Дакса та його матері. Дакс з жалем дивився на дівчину,  і нічого не міг  з собою поробити. Йому хотілося її торкатися, пестити. Але з кожним разом вона все сильніше здригалася від його дотиків,  все частіше намагалася сховатися від  нього,  все старанніше обминала його.

- Ну що ж, - дивлячись на юну невістку,  одного разу пророкотала мати Дакса. - Я думала, ми все ж таки обійдемося без магії. Потрібно хоча б дочекатися появи спадкоємця, інакше всі наші намагання були даремними.

Десмон стурбовано кивнув, погоджуючись з матір'ю - він дуже не хотів втратити свою дружину. Хоча його і зачіпали перелякані і зацьковані ніби від страху очі Тамарі, але він все ще до болю в причинному місці жадав її. Йому шкода було,  що доводиться заподіювати  дівчині шкоди. Він з якоюсь жалістю та тугою глянув услід Тамарі.

Зайняті своїми чорними думками, мати і син не помітили, як вирячились від страху очі Тоні, яка завмерла в темній ніші біля входу, і чула всю їхню розмову.

-Що б це означало? – і Тоня тихенько, навшпиньки вийшла із замку.

Вона також,  як і усі інші бачила стан своєї  подруги. Бачила і ніжне відношення Дакса до неї. Як і інші,  вона навіть припустити не могла,  що коїться з її подругою.

Вона знайшла Тамарі біля зарослого очеретом става. Дівчина з похилою головою сиділа на кам'яній скамійці і, здається, нічого навколо себе не помічала. Вона підняла змарніле личко на Тоню і посунулася на край лави, запрошуючи подружку сісти.

- Досить,  Тамі. Не мучай себе і мене. Розказуй. Все розповідай, – грізно прогарчала Тоня. І подружка не витримала, розплакалася – і розповіла подрузі про свої нічні кошмари.

- Я не знаю, що мені робити. Я не хочу ображати Дакса - він такий ніжний зі мною. Але, мабуть, я проклята , якщо Темрява посилає мені такі кошмари, - не припинялися гіркі схлипи.

- Дурниця, - сама не вірячи у свою категоричну заяву, сказала Тоня. - Ми йдемо до лікарки. З цим потрібно щось робити. Ти хоча б  уявляєш, хто то приходить до тебе уві снах?

- Ні, не уявляю, - збрехала Тамарі. – До того ж,  він  не тільки уві снах  до мене приходить.

- Та я то зрозуміла, - трошки зніяковіла Тоня, - шкода, що ти не знаєш  хто він такий. Але все одно,  на місці сидіти ми не будемо.

Вона міцно схопила Тамарі за руку і рішуче потягла її в глиб лісу. Тоня давно вже думала про похід у ліс, але все не наважувалася - якось боязко було йти одній.

- До речі, двох зайців за один раз і вб'ємо - втішила вона чи то Тамарі, чи то себе, - Я і про свого ельфа хочу дізнатися. А то аж піджилки тремтять – як про нього згадаю. Може, він мене вже забув? - з надією в голосі спитала Тома. Так, зовсім по-дитячому хихикаючи, дівчата підбадьорювали себе до самого будинку лікарки.