Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

Стоїмо, дивимося один на одного і мовчимо. Обидва розлючені, скривджені, непохитні... Хах, ми один одного коштуємо.

– Ти прийшла, лише щоб мені це сказати?

Темрява мені в печінку! Я ж хотіла попросити про ласку, а не сперечатися з ним. Після такого він навряд чи допоможе, але ... Це ж його обов'язок як нареченого, врешті-решт!

– Через три дні я планую відвідати чаювання кирії Майс. Мені потрібне буде вбрання та транспорт. Будьте ласкаві підготувати це.

Так, а куди Мира поділася? Я пам'ятаю як вона відступила після того, як відчинилися двері, але як вона змогла так тихо вислизнути?

– Ні, – спокійно, чітко та лаконічно заперечив Хайден.

– Що «ні»?

– Ти нікуди не підеш. І не називай мене Синьою Бородою. Ніколи.

– Це було не питання.

– Без мого дозволу ти цей замок не покинеш.

– Відколи я стала полонянкою?

– Ти не полонянка, а майбутня кирія Байс.

– І?

– У зовнішньому світі тобі загрожуватиме небезпека, поки ми пов'язані заручним контрактом, а незабаром – шлюбним.

– Тоді може просто розірвемо його?

– Іринія…

– Що?

– Ти нікуди не підеш. Якщо потрібно – влаштуємо чаювання тут.

– Не маєш бажання – не треба. Сама знайду сукню та карету, – гнівно сказала крізь зуби і розвернулася.

– Іринія! – кричав позаду Хайден, але за поріг дверей не переступив.

Не ти перший намагаєшся мене замкнути, не ти останній. Бідолашний киріос Байс ще просто не знайомий з кирією Іринією Файден – племінницею киріоса Вайшнейден, дочкою обраної Темрявою, падчеркою князя Файдена і володаркою найсильнішого людського темного джерела.

Багато років сім'я Вайшнейден була вірна князеві, а варто було в ній з'явитися дитині, яку нібито обрала сама Темрява, як голова відразу запропонував свою дочку не такому вже й молодому князю. Звичайно, жадібний володар прийняв «наречену», йому потрібно було почекати її повноліття, але в дечому вони помилилися, через що все пішло не за планом: не моя мати народилася «обраною» і вона ніколи не робитиме те, що їй не подобається.

Змалку кирія Крістель була непосидючою і свавільною, а що вже говорити про підліткові роки? Непосидючкою вона була ще тою... Цим, до речі, вона і сподобалася моєму батькові, імені якого я не знаю.

Шістнадцятирічна закохана дівчинка звичайно ж відмовилася від заручин, яку уклали без її згоди ще в дитинстві. Після того, як її замкнули, мама разом з батьком збиралися втекти, але... їх упіймали. Наречену посадили за ґрати, а її коханця вбили на місці.

Поки Крістель була засмучена і зовсім не розуміла, що коїться, її видали за князя, але перед смертю батька вони з ненькою зробили князю підлянку – мене.

Тому, Пане Синя Борода, вставляти палиці в колеса я спец ще до зачаття. Про перше життя взагалі мовчу!

Без проблем дісталася кімнати (навіть темний коридор не став на заваді), зачинила двері та закричала. Звісно, ​​накрившись пологом тиші перед цим.

– Ізумі! Виходь, поки я остаточно не злетіла з котушок!

І знову відповіді не було... Невже вона мене не чує? Як так? Вона ослабла чи я стала сильнішою? Сподіваюся, з нею все гаразд.

З моменту нашої зустрічі вона завжди була поряд, а зараз раптом зникла… А що може загрожувати Темряві? Питання не складне – Світло. Але власників світлих джерел катастрофічно мало і переважно вони дуже слабкі.

А може в неї з'явився коханець, тому вона не відгукується? Зайнята зі своїм коханим… Ні, це маячня.

Залишається чекати її появи та обміркувати план втечі. Шкода, я не можу як Ізумі зникати в тінях і пересуватися по них. Та й відповідну сукню треба знайти… Стоп! А шафа мені на що? Невже в ньому не знайдеться пристойного одягу?

Відчинила дверцята, швиденько перебрала червоно-чорний гардероб... Темрява мені в печінку! Тут реально немає таких моделей, що носять у вищому суспільстві. Та й ці кольори для чаювання не підходять: червоний надто яскравий, чорний – надто похмурий. Навіть однієї сукні без розрізу немає. Жах!

А з іншого боку, за мірками світу, в якому я жила в минулому житті, все в межах пристойності. Я ж сама казала, що тутешнім людям не вистачає прогресу. То чому б його не влаштувати? Почнемо саме з модної революції! Будемо розкріпачувати місцевих жінок. В хорошому сенсі.

Там і кар'єрне зростання для жінок з'явитися, і можливість успадкувати титул зі спадком від батьків зможуть… Це ж буде круто. Хто знає, може навіть заручини та весілля для дітей скасують, одружуватися можна буде за власним бажанням, та й ще безліч плюшок. Ех! Мрії, мрії…

– Ну, якщо вже затіяла модну революцію, то чому б не почати з чогось менш шокуючого? – розмовляла сама з собою, перебираючи існуючі вбрання. – А якщо ось це? Як казала Коко Шанель, Шахерезада проста, а от маленька чорна сукня складна. Загалом, крім кольору та довжини необхідними для кирій характеристиками є: плечі прикриті, визираючі ключиці, спідниця-сонце. Це ідеальний варіант. І гарно, і революційно, і зручно. Залишилося лише розібратися з транспортом.

У казках потрібні феї, а я сама собі чарівниця: сукню забезпечила, з взуттям розберуся, від мачухи (нареченого) вислизну. Та всім би таку винахідливість як в мене!

Зрештою, можна ж і пішки дійти. Як казала Кайла, язик до Києва доведе. Хтось та й підкаже, як дістатися до маєтку кирії Майс.

– Тоді залишається лише дочекатися призначеного дня! – Надихнулася і на емоціях підстрибнула. – Ізумі, ось пропустиш все найцікавіше, потім не звинувачуй мене.

Відповіді не було, але я спробувала не хвилюватися. Може, вона просто втомилася від моєї компанії і вирішила вирушити кудись у відпустку. Можливо, навіть на морі… Не попередивши.

– Може піти ще погуляти? Погода непогана, тепла, хай сонця й немає. Адже незабаром осінь – час врожаю та жовтого листя.

Накинувши плащ, я вийшла з темного замку на свіже повітря. Ні, на вулиці було досить тепло, але якось не хотілося потім повертатися через те, що холодає. Вечеріло, як-не-як.