Читати книгу - "Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста"

Тікати?

Я звісно на першому поверсі, вікна тут відчиняються, але боса ж не побіжу. Мої балетки залишилися в коридорі, а також розряджений телефон, пальто, сумочка, документи… Зиркаю на туфлі. Теоретично їх можна взути.

Підіймаюся та підходжу до них. Беру. Підбори мають висоту десь сім сантиметрів. Не сильно зручно тікати.

А якщо спробувати? І куди йти? У мене один варіант - бігти до Кароліни. А там? Монастир? Не знаю. Потім про це подумаю. Зараз не це питання має мене кунозити.

Взуваю туфлі та роблю декілька кроків. Розмір майже мій - трішки жмуть, але хоч не спадають, бо буду ще як Попелюшка.

Підходжу до вікна та відчиняю його. Одразу за плечі обіймає травневий прохолодний вечір. Його руки ковзають моїм тілом та викликають величезні мурашки, а очі попри неприємний студенець сканують простір - нікого.