Читати книгу - "Чтиво"

текли в зворотному напрямку, немов він вбирав у себе весь смуток світу. Хотілося пити. Минуло кілька годин. Сонце піднялося, а потім опустилося, як бомба уповільненої дії. Небо перетворилося на собор. Настала ніч. Над ним пропливали сузір’я. Сонце піднялося і почало пекти його, немов хотіло покарати. Шкіра на обличчі стала дуже вразливою. Вкрилася пухирями, але він продовжував гойдатися на хвилях, і наступного дня жага пропала. Шлунок злипся. Він відчував себе заспиртованою тваринкою, важкою і легкою одночасно. Він подолав біль. Він гойдався під місяцем. Спливав час. Сонце піднімалося і падало, піднімалося і падало. Одяг роз’їло. Він лежав на воді, голий, як немовля. А тоді почав змінюватися. Спочатку змінилося сприйняття. Він перестав відчувати тіло. І то було сумно, немов прощання зі старим другом. Але на нього чекала втіха. Він отримав нові відчуття, все стало більшим за нього. Він відчував атмосферу як ковдру. Крен пропливаючого судна. Лоскотання водоростей. Шелестіння зграйки сардин. Сопіння акул. Жорстке пір’я крил бакланів. Він почав чути нові звуки. Підслуховував китів. Дізнавався таємниці фантомів-камбал глибоко внизу. Немов він став ключем, що відмикає саме життя. Він віддався цим відчуттям. Витяг руки і ноги, немов запрошував життя до себе. Першими припливли водорості. Оселилися на спині і ногах. До них приєдналися молюски. Він відростив вуса з мідій. Потім з’явилася корона з уламків дерева і сміття. Від кінчиків пальців простяглися делікатні ниточки морської трави. Він продовжував рости. На спині і плечах виросли коралові міста, що притягували до себе черв’яків і ракоподібних, анемони і рибок-клоунів, губанів, спинорогів і зебрасомів. За пупок чіплялися краби. Під пахвами згорнулися вугрі. Він перейшов до іншої категорії. Став субстратом. Мінеральні останки збиралися між пальцями рук і ніг. Піднімалися вздовж гомілок. Зв’язали йому ноги. Він затвердів. Розпластався. В ньому утворилися порожнини, бухти і затоки. Пілоти літаків, що пролітали у височині, почали вважати його мілиною. Він почав притягувати припливи. На грудях зібралася мінеральна речовина, утворивши родючий ґрунт. Кокосовий горіх, який прибило до його живота, розколовся, і з нього виросла пальма. Альбатрос упустив із дзьоба зернята. Він укрився дикими квітами.

Коли вітер змінився, його понесло до берега, і він гойдався на хвилях, як велика дружня рука. Першими його помітили рибалки. Помітили його природну красу. Новини розлетілися в усі боки. Геологи почали сперечатися, до якої категорії його віднести. Здавалося, що йому зручно так дрейфувати між світами. Туристична агенція почала влаштовувати екскурсії для бажаючих на нього подивитись. Щоб запобігти ерозії, вони обмежили кількість людей. У групі було не більше двадцяти осіб. Його більше не було видно, лишилися тільки очі, що дивилися із землі, зі штучного ґрунту, який складався з багатьох шарів, деякі були живі, інші — вже мертві. Люди дивилися на ці очі і питали, чи це він. І приходила відповідь: так. Тоді вони розстилали простирадла і влаштовували пікніки. Загоряли на його берегах. Діти будували замки і гралися з його хвилями. Повз них пропливали дельфіни, вистрибуючи з вод. Усі чудово проводили час.

Подяка

Жпасибхо бху Граф Станислав Козадаев для транс-бастардизатион.

Дякую Стівену Кінгу, Лі Чайлду і Роберту Крею за їхній чудовий гумор, Крісу Пепу з «Путнема» — за передбачливість і підтримку, Заку Шріеру — за розуміння і моїй дружині за все, включаючи те, що поділилася зі мною ідеєю про казино всередині казино.

Про автора

Джессі Келлерман (1978) — американський прозаїк і драматург — народився в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія. Його батько Джонатан Келлерман — відомий у США психолог і літератор, автор детективів, трилерів та книжок для дітей. Джессі Келлерман вивчав психологію в Гарварді, однак професійним психологом так і не став. У віці 16 років він опублікував написану спільно з батьком книгу дитячої поезії, деякий час був провідним гітаристом інді-рок-гурту «Don’t Shoot the Dog», а згодом захопився драматургією, яку вивчав у Брандейському університеті. Згодом, уже в 2004 році, одна із п’єс Джессі Келлермана була удостоєна премії принцеси Грейс.

А в середині першого десятиліття XXI сторіччя один за одним почали виходити романи письменника, які миттєво посіли високі місця в найбільш авторитетних списках бестселерів і перекладені багатьма мовами. Читачам припали до смаку романи Келлермана «Спека» (2006), «Біда» (2007), «Геній» (2008), «Виконавець» (2010) — і, звичайно ж, «Чтиво» (2012), з яким ви щойно познайомилися. У 2014 році письменник повернувся до співпраці з батьком — разом вони опублікували досить успішні романи «Голем у Голлівуді» (2014) і «Голем у Парижі» (2015). Сьогодні всі вони перекладені основними європейськими мовами, а сам Джессі Келлерман набув репутації одного з найпарадоксальніших насмішників у сучасній літературі.

«The Sunday Times»

BESTSELLER ЧТИВО БЕСТСЕЛЕР

Ця книжка — історія фантастичного успіху, невдач, любові, зради і шпигунства — побачила світ 2012 року і практично відразу була переведена багатьма європейськими мовами. Завдяки їй Джессі Келлерман остаточно закріпив за собою репутацію одного з найбільш парадоксальних насмішників у сучасній літературі. «Чтиво» — химерна, часом майже абсурдна, але чудово вигадана історія, в якій обіграні практично всі штампи, що використовуються авторами популярних трилерів і кримінальних романів. Тільки великий письменник міг змусити все це по-справжньому добре працювати. У цьому романі Келлерман скористався історією свого власного фантастичного літературного успіху і неабияк потішився, зігравши на контрасті між життям звичайного літератора і професійного шпигуна. Але справжня суть «чтива» захована набагато