Читати книгу - "Поцілунок одного разу , Ольга Манілова"

Насамкінець чоловік перевіряє крадькома, що саме проглядається на височині посадки знизу. Задовольнившись видами одних лише голих чагарників, Карелін бере в Лешея пістолет і стукає по спинці переднього сидіння.

— Передбачливий ти, звісно, заступник.

— А то, — ледь не хрюкає Лешей. - На абордаж йдемо! Я говорив? Я казав тобі, що цей баран нечистий.

Вже разів чотири за останні п'ять хвилин.

Потрібно слухати більше Лешея, він знає. Але проблема в тому, що якби Рома справді дотримувався його рекомендацій, то вони б з Кірою жили в піраміді. У тій, що у Єгипті.

— Що там далі було вчора, Кулак взагалі дієздатний?

- Дієздатний-дієздатний. Як ти, наприклад. Ти ж нормальний. Ну й оберти в тебе, Ром. Ти випадково в органах не служиш?

Дехто зараз від радості лусне, що йде когось підірвати та уколошкати.

Лешей гигикає над своїм жартом ще частину дороги.

На перехресті всі вони міняються місцями, пересідаючи в інші тачки.

Кулак вистрибує з Куллінану швидко і чітко. Лише обличчя в нього спотворене недосипанням до того, що можна й не впізнати. На вулиці майже мінусова температура, а його коротке чорне волосся мокре. Як завжди, без водія та охорони.

- Що там, усередині вони?

У Василя, звичайно ж, сверблять руки. Вчора вдень на зустрічі Карелін думав, що той на урядовий квартал піде набігом уже ввечері. Найбільше на світі Кулак ненавидить почуватися дурнем.

А Сарковський та батько Кареліна використовували його у темну.

Не так страшно, що зазіхали на потоки і хотіли змістити. Питання конкуренції, побутове для динозаврів.

А порішити Кареліна його руками, та й ще обвести навколо пальця столичного короля, щоб нарікав на Бруса - це означає зробити себе довічним ворогом Кулакова.

— Сєров на даху позасмагав. Каже, Сарковський точно там.

При згадці прізвища найманця той кривиться.

— Ну, чого ми чекаємо, дівчатка, — частує хрипами Кулак. — Треба з феєрверками та авіашоу, хай запам'ятають сучки.

Більшість тачок у внутрішньому дворі складського комплексу бахають вибухами, перед тим як кулаківські та карелінські заходять із двох сторін.

Кулак і Брус довго не чекають, заїжджають за хвилини чотири.

Аншлаг у двоповерховій будівлі біля дальнього складу. Тут і меблі пристойні, бухло, плазми понатикані скрізь.

Їхні пацани поклали надто багато перших, хто попався на очі. Інші добровільно йдуть під керівництвом заступника Кулака. Молодняк якийсь тотальний. Дідько, вони що, з нуля шайку створювали? Як на думку спало, так і пішло?

Карелін байдуже мовчить, коли столичний король убиває Сарковського на п'ятій репліці розмови.

Кулак розлютився дужче, коли зрозумів, що Сан Сергійович і Брус ні в чому не збрехали.

Погано це. Багато трупів завжди погано, а депутат зовсім погано. Брус і столичний спливуть після цього лише тому, що об'єдналися.

І тільки якщо Кулак його потім не підставить.

Але зараз Романа турбує зовсім інше. Його батька ніде не видно на горизонті, і зам би насамперед притягнув мера. Сєрова ж він не просив виглядати мерзотника.

Щелепи трохи розходяться, не те щоб спокійно. Просто голова менше тріщить.

Він ще не знає, як би вчинив.

Той його на вірну смерть відправляв, внаслідок своїх павучих планів, і, мабуть, нічого... не здригнулося.

І готовий був сам з криміналом домовитися - з Кулаком у майбутньому - а синок, отже, чудовисько.

Раніше порожнеча в грудях брязкала та постукувала б іклами, а тепер Карелін просто хоче додому. У нього, можливо, є сім'я. У безпечній квартирі чи ні, чи, може, іншу квартиру вона захоче купити, чи виїхати в селище це її заповідне, та хоч під деревом у посадці бути — куди завгодно, де є Кіра.

- // -

Він стріляє сигарету у незнайомих пацанів, мабуть, у кулаківських, і затягується одразу двічі.

Хильнув горілки з пляшки, що стояла ледь початою на столі, неподалік трупа Сарковського. Тупотітиме до Кіри пішки. Взагалі, викличе вертоліт кудись поблизу, тепер точно безпечно, але треба пошукати машину спочатку. Враховуючи, як усі пакуються, йому залишиться лише джип із мізками Кирила на склі. А це зовсім не те, чим Карелін хотів би її вразити.

Надивилася на його реальність сьогодні вздовж і впоперек. Тікати начебто не збирається і про одруження нормально говорила.

Хоч би якою бойовою здавалася, вразлива і тендітна всередині, як пір'їнка. Рома знає, що багато говорить - самому соромно від того, що словами іноді вивалює окропом на неї, але, бачить бог, це чоловік ще включає фільтр.

Прокляття, Рома привів її до будинку, а там був Кирило. Обійшлося обійшлося, але пощади самому собі давати не можна. Кіра кинути його має, і яке весілля взагалі?

Тільки Карелін уже все.

Надздібностей у нього не виявилося — сюрприз.

Не відпустить вже нікуди, і ніколи. Говорив їй спочатку, що не ставить за мету спати з нею за всяку ціну. Брехав, не знаючи. І стриматися не міг, і ставив за мету. І спати, і їсти, і все разом. Бойова така, і загалом... Бракує красномовства на неї.

Просто думав, що ніяк не втримає дівчину, що вона надивиться і зрозуміє. Розпізнає всю потворність.

Але Кіра, хоч і закривається, занурюється на глибину разом із ним.

Похмурий Кулак знаходить його, пропонуючи свої цигарки.

Зимове сонце огидно та відверто підсвічує вакханалію на складському дворі. Декілька машин ще гасять.

Димить залізо, а поряд трупи складають.

— Дай тачку, — каже Карелін. - Якусь.

— У Ігната спитаю, якщо є, дам.

З'ясовується, що вільних машин нема. Карелін шкодує, що більше не випив горілки. У сон не хилить, але це поки що. Години три є. Саме гелікоптер приженуть у цей час, але до місця посадки їхати півгодини. На чомусь.

— Якщо питання щодо аеропорту ще не вирішене, давай зараз вирішувати, — басом заводить Кулак, мружачись на сонці. - Мій прокол.