Читати книгу - "Точка Обману"

class="p1">Меморіал Франкліна Делано Рузвельта — один з найбільших меморіальних комплексів Сполучених Штатів. Там є парк, водоспади, скульптурна група, альтанки і басейн. Меморіал розділено на чотири галереї на відкритому повітрі: кожна — на честь одного з чотирьох президентських термінів Франкліна Рузвельта.

А за одну милю звідти вже чигав гелікоптер «Кайова Ворріор». Він висів над містом, пригасивши вогні. У місті, де було повно великих цабе та знімальних медіа-груп, гелікоптери в небі були таким же звичним явищем, як і птахи, що летять у вирій. Дельта-Один знав, що, доки він залишається за межами так званого «купола» — бульбашки захищеного повітряного простору над Білим домом, — він не привертатиме до себе уваги. Тим більше що вони тут ненадовго.

З висоти двісті десять футів «кайова» знизилася до неосвітленого меморіалу, але зависла осторонь, а не прямо над ним. Дельта-Один перевірив правильність зайнятої позиції. Він поглянув ліворуч, де за телескопічним приладом нічного бачення сидів Дельта-Два. На моніторі виднілося зеленкувате зображення в’їздної алеї. Місцевість була безлюдною.

Тепер залишилося тільки чекати.

Це мало бути гучне вбивство. У повному значенні цього слова. Є певна категорія людей, яких просто не можна убити тихо. Незалежно від методу вбивства, неодмінно будуть ускладнення. Розслідування. Допити. У таких випадках найкращий спосіб — це наробити багато шуму. Вибух, пожежа і дим означатимуть, що ви не просто вбиваєте, а ще й робите певну політичну заяву, тому перше, що спаде на думку, — це міжнародний тероризм. Особливо коли мішенню стає державний високопосадовець.

Дельта-Один поглянув на монітор приладу нічного бачення, на якому крізь дерева виднівся внизу меморіал. Автостоянка та під’їзна алея були порожні. «Уже скоро», — подумав він. Це місце для приватної зустрічі було о такій пізній годині доречно безлюдним, хоча й розташовувалося в міській зоні. Дельта-Один перевів погляд на приціл свого знаряддя убивства.

Система «хелфаєр» сьогодні вночі виявилася напрочуд слушною. Протитанкова ракета з лазерним прицілом забезпечувала ту перевагу, яка називалася «вистрелив — і забув». Вона сама наводилася на ціль за лазерною цяткою, випромінюваною або наземним спостерігачем, або іншим гелікоптером чи літаком, або самою повітряною машиною, з якої здійснювався пуск. Сьогодні ж ракета скеровуватиметься автономно через лазерний цілевказ, змонтований на роторі несучого гвинта. Варто лише цілевказу «заплямувати» мішень лазерною цяткою — і ракета наводитиметься на ціль сама. Оскільки «хелфаєр» можна запускати як з повітря, так і з землі, ніхто одразу не пов’яже її із гелікоптером. До того ж ракети цього типу мали на чорному ринку популярність, тому в убивстві, скоріш за все, звинуватять терористів.

— «Седан», — повідомив Дельта-Два.

Дельта-Один поглянув на монітор. Точно за вказаним часом на під’їзну дорогу виїхав непоказний, але явно не дешевий чорний «седан». Це була модель, поширена серед автомобільного парку великих урядових організацій. В’їжджаючи до меморіалу, водій пригасив фари. Авто покружляло і зупинилося біля невеликої купки дерев. Дельта-Один знову зиркнув на монітор — його напарник щойно навів телескопічний прилад нічного бачення на бокове водійське вікно. За кілька секунд з’явилося обличчя водія.

Дельта-Один знервовано втягнув носом повітря.

— Ціль підтверджено, — сказав напарник.

Дивлячись на екран приладу нічного бачення з його смертельним перехрестям прицілу, Дельта-Один почувався снайпером, що націлює свою зброю на члена королівської родини. Ціль підтверджено.

Дельта-Два повернувся і ввімкнув лазерний цілевказ. Він прицілився — і внизу, на відстані дві тисячі футів, на даху «седана» з’явилася червона цятка, невидима для водія автомобіля.

— Ціль позначено, — мовив він.

Дельта-Один глибоко вдихнув — і вистрелив.

Під фюзеляжем почулося різке сичання, потім з’явилася ледь видима стрічка світла і помчала до землі. За мить автомобіль на стоянці розлетівся на друзки у сліпучому й оглушливому вибуху вогню. Навсібіч розлетілися шматки покрученого металу. Палаючі колеса покотилися врізнобіч.

— Ліквідацію завершено, — сказав Дельта-Один, прискорюючи гелікоптер і женучи його геть. — Зателефонуй контролерові.

А менш ніж за дві милі від меморіалу президент Зак Герні готувався до сну. Куленепробивні вікна його резиденції були один дюйм завтовшки. Герні так і не почув вибуху.

97

Авіабаза групи берегової охорони Атлантик-сіті розташовується в міжнародному аеропорту цього міста. До зони відповідальності цієї групи берегової охорони входить прибережна смуга від парку Езбері до мису Мей.

Рейчел Секстон рвучко прокинулася, коли колеса літака з вереском торкнулися окремо розташованої злітно-посадкової смуги, яка вгніздилася між двома величезними складськими приміщеннями. Зі здивуванням виявивши, що вона задрімала, Рейчел сонно поглянула на годинник.

Тринадцять хвилин на третю. їй здалося, що вона проспала кілька днів.

Хтось турботливо накрив її ковдрою, що була на борту літака; поруч із нею щойно прокинувся і Майкл Толланд. Він стомлено їй посміхнувся.

По проходу дибав Коркі, який спохмурнів, коли їх побачив.

— Чорт забирай, ви й досі тут? А я прокинувся, сподіваючись, що сьогоднішня ніч була просто кошмаром. І ви брали в ньому участь.

Рейчел прекрасно розуміла, як він почувався. Знову я опинилася біля цього ненависного океану. Літак ще трохи прокотився і зупинився. Рейчел і чоловіки зійшли на пустельну злітну смугу. Небо затягнули хмари, але прибережне повітря було важким і теплим. У порівнянні з островом Елсмір здавалося, що Нью-Джерсі — це тропіки.

— Сюди! — почувся голос.

Рейчел, Майкл і Коркі озирнулися і побачили, що неподалік на них чекає рожевий вертоліт НН-65 «Дельфін» — стандартна машина берегової охорони. Стоячи на тлі блискучої білої смуги у хвостовій частині гелікоптера, їм махав пілот, вдягнений у льотний костюм.

Приємно вражений Толланд кивнув Рейчел:

— А твій бос уміє влаштовувати справи.

«Ти ще мало його знаєш», — подумала вона.

Коркі похнюплено осунувся.

— Як, уже? Без зупинки на те, щоб підживитися?

Пілот привітав їх біля машини і допоміг сісти. Не питаючи, як їх звуть, він говорив виключно приємні банальності і розповідав правила безпеки. Пікерінг, вочевидь, попередив представників берегової охорони, що цей політ не потребує зайвої реклами. Однак попри обачливість Пікерінга Рейчел побачила, що їх викрили: пілот не зміг приховати здивування і секундного збентеження, побачивши телезірку Майкла Толланда.

Сидячи біля Толланда, Рейчел почувалася вельми напружено. Двигун фірми «Аероспасьяль» верескнув над ними і ожив. Обвислі лопаті тридцять дев’ять футів завдовжки почали розкручуватися і вирівнюватися, перетворюючись на сріблястий розпливчастий диск. Вереск змінився на гуркіт, гелікоптер злетів зі смуги і піднявся в нічну темряву.

Пілот повернувся на своєму сидінні і гукнув:

— Мене поінформували, що ви скажете ваш пункт призначення, коли ми піднімемося в повітря.

Толланд дав йому координати прибережної точки приблизно за тридцять