Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

Того вечора він повернувся пізно, як і всі наступні. Гордій майже весь час проводив у гаражі, або ж тренувався. Як я зрозуміла, він ніяк не міг проїхати один поворот, адже постійно з’їжджав з траси. Це його дуже сильно злило, і хлопець намагався вловити потрібну швидкість, щоб таки розвернутися без пошкоджень.

Я хвилювалася за нього дуже сильно, але чомусь була впевнена, що все пройде гладко. Мусить пройти. А після цього ми нарешті отримаємо те, що хотіли обоє. Він — кубок та мене, а я — популярність та його. Мабуть, це найкращий розвиток нашої історії, який тільки міг бути...

— Ця фотосесія була найкращою за весь час твого моделінгу, — захоплено сказала Соня.

— Сумніваюся, — пробурмотіла я, стукаючи зубами.

— Ці образи — це просто вау!

Я глянула на тоненьку шовкову сукню, що відкривала мої плечі. Вона була дуже красивою, але фотографуватися у ній під час такої поганої погоди — не надто приємно. Фотосесія тягнулася вже більше двох годин. За цей час я встигла добряче змерзнути. Моє тіло тремтіло. Я підняла руку з горням гарячого чаю та зробила ковток напою. Він мав би зігріти мене, але цього не сталося. Подув надто холодний вітер — я знову здригнулася.

Фотограф подав знак, що перерва закінчилася і треба повертатися до роботи. Я віддала Соні горня з чаєм та попрямувала до фотозони. На мене чекало ще три образи, у яких мені треба було фотографуватися. На щастя, усе пройшло доволі швидко.

Я переодягнулася у свої теплі речі та сильно закуталася у пальто. Мені нарешті стало тепло, хоча тіло досі здригалося. Хотілося якнайшвидше повернутися додому, щоб Гордій зігрів мене у своїх обіймах. У нього сьогодні мав бути вихідний. Трохи більше ніж тиждень залишилося до останнього заїзду. Він таки зміг підкорити той поворот і нарешті, здається, заспокоївся.

Я витягнула свій телефон з сумочки, щоб викликати таксі, але помітила, що він вимкнувся. Хотілося розчаровано застогнати вголос. Чому я забула його зарядити? Сьогоднішній день занадто жахливий та дурнуватий. Я вже мовчу про ту фотосесію, після якої мені, мабуть, доведеться декілька днів лежати в ліжку. Та все ж, це робота, яку я сама ж собі обрала.

— Ти не їдеш? — спитала в мене Соня.

— Телефон розрядився, — відповіла я та важко видихнула. — Ти можеш викликати мені таксі?

— Я підвезу тебе.

— Справді? Не хотілося б тебе тривожити.

— Це не проблема, Поліно.

Соня усміхнулася та попрямувала до свого невеличкого електрокара. Я була навіть рада, що дівчина згодилася підвезти мене додому. Так я значно швидше опинюся у своєму улюбленому тепленькому ліжку. Фактично це було ліжко Гордія, але я тепер теж жила в його спальні. Щоправда, досі не перевезла свої речі. Не знаю, але мені було зручно жити на дві кімнати.

Соня ввімкнула музику та повільно рушила вперед. Ми з нею уже майже два роки працювали разом. Вона, безперечно, найкращий менеджер з усіх, які тільки могли в мене бути. Я любила її за чесність та прямоту.

— На наступні два тижні нічого нема, — сказала вона. — Ні фотосесій, ні реклам, ні відеороликів. Мабуть, через осінь. Не надто вдалий період для моделей.

— Дещо таки є, — зізналася я. — Мені запропонували інтерв’ю в журналі «Лавлі».

— Нічого собі! — заверещала Соня. — І ти не сказала ні слова про це?

Вона подивилася на мене своїми великими зеленими очима, а я просто винувато знизала плечима.

— Це був секрет, — відповіла я. — Та й ми лише два дні назад домовилися. Я була в їхньому офісі.

— Це просто надзвичайна новина, Поліно! Боже, я вже відчуваю цей запах грошей та успіху.

— То успіху чи грошей? — спитала усміхнувшись.

— І того, і того, — відповіла дівчина. — Ти ж розумієш, якою популярною станеш? Ти тепер усюди, Полю! Я ні на секунду не шкодую, що колись зв’язалася з тобою.

— Частково це все завдяки Гордію. Мене ж запрошують як його дружину.

— І це прекрасно! Я готова розцілувати твого чоловіка.

— Е! — обурилася я. Соня ж закотила очі. — Легше з цим.

Я засміялася, бо дівчина мала такий щасливий вигляд, що готова була стрибати від радощів. Вона не знала куди себе діти, тому голосніше ввімкнула музику та почала підспівувати. У мене одразу ж піднявся настрій, тому я приєдналася до неї.

Коли ми приїхали до будинку, то Соня не стрималася та сильно поцілувала мене в щоку. Це змусило мене ще сильніше засміятися. Я розуміла її, адже зарплатня дівчини залежала від мого доходу. Більше роботи — більше грошей.

Я вийшла з автомобіля та швидко побігла до входу в будинок. Після такого жахливого ранку, зараз мій настрій, здається, став кращим. Я перебувала в передчутті проведення решту дня з Гордієм. Що ми будемо робити? Можливо, знайти на вечір фільм і замовити роли? Це було б класно.

Як тільки зайшла в будинок, то одразу ж почула чоловічі голоси на другому поверсі. Я трохи насупилася, бо в нас нечасто були гості. Стало легше, коли в цих голосах я впізнала Микиту та Антона. Я голосно зачинила двері, щоб знову не стати свідком їхніх дурних розмов. Раптом на сходи вийшов Гордій. Я усміхнулася йому, але він не зробив цього у відповідь.

— Нарешті! Де твій телефон? — спитав хлопець. — Чому не відповідаєш?

— Він розрядився, — розгублено відповіла я. — Щось сталося?

— Ходи сюди, будь ласка.

Його голос звучав грубо та роздратовано. Я напружилася, але все ж повільно піднялася на другий поверх.

— Що відбувається? — поцікавилася я, глянувши на Гордія.

— Це ти мені зараз поясниш, — буркнув він. — Де твій договір?

Мені не подобався його тон. Я важко ковтнула, бо зовсім не розуміла, що саме сталося.

— Той, що про наш шлюб? — перепитала.

— У тебе є інший договір? — суворо спитав він.

— Він у моїй кімнаті.

— Гаразд. Покажи його.

Я напружилася від цього холодного голосу та погляду Гордія. Якесь дивне хвилювання з’явилося всередині. Я починала усвідомлювати, що сталося щось непоправне.