Читати книгу - "Відлюбилося, Інна Турянська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Залежно куди розпускатиме, — реготав хлопець хижо поглядаючи на свою дружину.
— То що там Ліда казала?
— Казала, що хоче зустрітися з тобою, потеревенити. І ще її дуже цікавить за якого ти Тімоху заміж зібралася, чи часом не за того самого безголового. Цитую її слова: "Якщо твоя мати знову закрутила з тим несерйозним типом, то я її сама голову відірву!"
Каріна і Тимофій лиш перезирнулися і вибухнули дружнім сміхом. Так і йшли під дружні сімейні розмови. Проходячи повз хатину тітки Зіни, яка вже давно померла Тімоха на мить зупинився. Будинок давно пустував, але на городі знову буяли мальви.
— Карін, ви йдіть до хати я вас наздожену, добре?
Каріна тепло глянула на чоловіка. Розуміла і його журбу без слів. Хоч і вони обоє жили з некоханими людьми, проте вони їх любили. Ті люди для них були рідними.
Тимофій Єременко перестрибнув пліт. Зірвав кілька найкращих мальв і подався на могилу дружини.
— Привіт, Дариночка. Я знов обікрав город баби Зіни ради тебе. Їй і так вже не потрібні ті квіти, та й запитати дозвіл вже немає в кого. Ти вибач мені, дорогенька. Я сумую за тобою…, — говорив Тимофій опускаючи квіти на могилу.
— Знову без корінців приніс, — почув позаду себе пирхання Галини. Швидко озирнувся. Мати Даринки була наче в доброму гуморі. І привітала його світлою посмішкою, хоч саму Єременкові було ніяково перед нею, — Не хвилюйся ти так, спишу все на твою безголовість! Я вже посадила все, що потрібно тут. Та й Артем допоміг мені.
— Вибачте мені за те, що я….
— За те, що ти теж хочеш нарешті бути щасливим? — хмикнула та. — Знаєш, Дарина б теж напевно хотіла б вибачитися перед тобою.
— Дариночка? Та за що їй просити вибачення, — сумно говорив Тімоха знизуючи плечима.
— За те, що хотіла бути щасливою, — з сумом говорила жінка, що давно перетворилася вже на бабусю.
— Щасливими хочуть бути всі, — відповів чоловік з посмішкою.
— Маєш рацію, безголовий, — відповіла Галина торкаючись його чуприни. — Даринка знала що ти любиш іншу, розуміла, що тобі не відлюбиться, але не відступилася, — піджимала губи вона.
— Ніколи не варто вибачатися, за те, що любиш, — прошепотів Тимофій приобіймаючи стару.
— От і ти не проси вибачення, і живи нарешті щасливо з тою яку кохаєш, але й не забувай про мою донечку, яка колись дуже любила тебе.
Легше Тимофію не стало. Втрата дружини досі болем вигравала у серці. Але тепер, поруч з коханою жінкою, душа потроху почала оживати.
— Провідав її? — тепло запитала Каріна дивлячись на Тімоху.
— Так, а завтра ще разом сходимо до мами і бабусі і тата.
— Дякую, що ти знову з'явився в моєму житті.
— А давай знову на велику покатаємося? — запропонував Єременко. — Як добре понишпорити в сараї, то знайду його. Правда, то бабусин, а не мій, — почухав чоловік потилицю, — Але ми двоє там помістимося.
— Добре, але є одна умова.
— І яка ж?
— Цього разу за кермом я, — сказала жінка тягнучи його за руку з хати.
— Ти хоч кермувати то вмієш? — недовірливо глянув на неї Тимофій.
— От якраз і перевіримо, — розсміялася Каріна.
За кілька хвилин вони вже двоє сиділи на старому ровері і крутили педалі.
— Ні, ну ти глянь, що творять! — покликав до вікна жестом руки Тьома Лізку. — Безголові наші батьки, — реготав він.
Але обоє перестали сміятися коли ці двоє рухнули з велосипеда.
— То що пішли надавати першу домедичну допомогу, чи як? — знизала плечима Лізка.
— Ходімо, інакше твоя мама, точно його покалічить, якщо не вже, — сміявся Тьома відчуваючи як боляче Лізка стукнула його у бік.
###
А вам як здається заслуговують ці двоє на те, шоб бути все таки щасливими?)
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відлюбилося, Інна Турянська», після закриття браузера.