Читати книгу - "Першому гравцеві приготуватися"

— Обіцяю провести вам екскурсію пізніше, коли все закінчиться, — сказав Оґ важко дихаючи.

Він рухався швидко як для людини його віку і розміру. Він повів нас спіральними кам’яними сходами вниз до ліфта, яким ми спустилися до підвалу Оґа. Декор тут був набагато сучаснішим. Ми йшли за Оґом лабіринтом килимових коридорів, поки не досягли семи круглих дверних отворів, кожен з яких було пронумеровано.

— Ось і прийшли! — сказав Морроу, жестикулюючи факелом. — Це мої імерисивні станції ОАЗи. Найновіші установки «Габашоу». ОIR-9400.

— Дев’ять тисяч чотириста? Без жартів? — Ейч аж присвиснула. — Здуріти можна.

— А де решта? — запитав я, нервово озираючись навсібіч.

— Арт3міда і Шото вже в другій і третій кабінках, — сказав він. — Перша кабінка моя. Ви можете обирати з решти.

Я дивився на двері, гадаючи, за якими була Арт3міда.

Оґ показав на кінець коридору.

— В роздягальнях ви знайдете тактильні костюми всіх розмірів. Ідіть, одягніться і взуйтесь!

Він широко посміхнувся, коли ми з Ейч через кілька хвилин вийшли з роздягальні одягнені в абсолютно нові тактильні костюми і рукавички.

— Дуже добре! — сказав Оґ. — Тепер обирайте кабінку і заходьте. Годинник цокає!

Ейч повернулася до мене обличчям. Я бачив, що вона хотіла щось сказати, але не знаходила слів. Через кілька секунд вона простягнула руку в рукавичці. Я її потис.

— Удачі, Ейч, — сказав я.

— Удачі, Зі, — відповіла вона.

Тоді повернулася до Оґа і сказала:

— Ще раз дякую, Оґ.

Перш ніж він встиг відповісти, вона встала навшпиньки і поцілувала його в щоку. А тоді зникла в дверях четвертої кабінки і вони за нею зачинилися.

Оґ посміхнувся їй услід і повернувся до мене обличчям.

— Весь світ допомагає вам чотирьом. Постарайтеся не підвести.

— Ми зробимо все, що в наших силах.

— Я знаю.

Він простягнув мені руку і я потис її.

Я ступив крок до кабінки, а тоді повернув назад.

— Оґ, а можу я поставити вам одне запитання? — сказав я.

Він підняв брову.

— Якщо ти хочеш запитати, що всередині Третіх воріт, я поняття не маю, — сказав він. — І навіть якби мав, то не сказав би. Ти повинен знати, що…

Я похитав головою.

— Ні, не це. Я хотів запитати, що спричинило кінець вашої дружби з Галлідеєм. У всіх дослідженнях, які я провів, я так і не знайшов відповіді. Що трапилося?

Морроу секунду вивчав мене. Йому ставили це запитання під час інтерв’ю багато разів і він завжди його ігнорував. Я не знаю, чому він вирішив розповісти мені. Можливо, він чекав усі ці роки, щоб комусь розказати.

— Це сталось через Кіру. Мою дружину. — Він помовчав, потім відкашлявся і продовжив. — Як і я, він був закоханий в неї ще зі школи. Звичайно, він так і не набрався мужності, щоб діяти. Тому вона ніколи не знала, як він почувався. Як і я. Він не казав мені до нашої останньої розмови, прямо перед смертю. Навіть тоді йому було важко спілкуватися зі мною. Джим ніколи не ладнав з людьми, і не вмів висловлювати емоції.

Я мовчки кивнув і чекав, щоб він продовжив.

— Навіть після того, як ми з Кірою заручились, думаю, Джим все ще плекав деякі надії вкрасти її у мене. Але як тільки ми одружилися, він відмовився від цієї ідеї. Він сказав мені, що перестав говорити зі мною через ревнощі, які відчував. Кіра була єдиною жінкою, яку він коли-небудь кохав. — Голос Морроу застряг у горлі. — Я можу зрозуміти почуття Джима. Кіра була дуже особливою. Неможливо було не закохатися в неї. — Він посміхнувся мені. — Ти знаєш, як це зустріти когось такого, правда ж?

— Так, — сказав я. Коли зрозумів, що йому більше нічого розказати, сказав: — Дякую, містере Морроу. Дякую, що розповіли мені.

— Прошу, — сказав він.

Він підійшов до своєї імерсивної кабінки і двері відчинились. Всередині я встиг побачити, що його установка містила кілька дивних компонентів, в тому числі модифіковану консоль ОАЗи, яка виглядала як вінтажна консоль Commodore 64. Він озирнувся на мене.

— Удачі, Парзіваль. Вона тобі знадобиться.

— А що ви збираєтеся робити? — запитав я. — Під час битви?

— Сидіти і дивитися, звичайно! — сказав він. — Схоже, це буде найепічніша битва в історії відеоігор.

Він посміхнувся мені востаннє, тоді зайшов у двері й залишив мене в тьмяно освітленому коридорі самого.

Кілька хвилин я думав про все, що Морроу мені розповів. Потім підійшов до імерсивної кабінки і зайшов.

Це була невелика сферична кімната. Блискучий тактильний стілець, підвішений на гідравлічних важелях, що кріпилися до стелі. Там не було всенаправленої бігової доріжки, тому що сама кімната виконувала цю функцію. Перебуваючи в симуляції, можна було йти або бігти в будь-якому напрямку, і сфера оберталася навколо вас, не даючи вам доторкнутись до стіни. Наче всередині гігантської кулі для хом’яка.

Я виліз на стілець і відчув, як він пристосувався до контурів мого тіла. Зі стільця вилізла роботизована рука і надягнула на мене абсолютно новий візор. Він теж відрегулювався і чудово сів. Візор відсканував сітківку і система попросила сказати мою нову фразу-пароль: «Олень флотилія сетек астрономія»

Я зробив глибокий вдих, коли система здійснила вхід.

Я був готовий.