Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

— Завдяки амулету, який дав мені лорд Кобальт, — промовила зомбі, підчепивши пальцем ланцюжок із срібним кулоном у вигляді пересмішника. — Після активації він на годину напускав на мене флер, завдяки якому мене не впізнавали навіть ті, хто добре знав в обличчя. При цьому жоден маг, крім самого лорда Кобальта, не міг розпізнати ні магічну природу артефакту, ні ілюзії, що мене маскують. Кожен, хто зустрічав мене, бачили в мені людину, присутність якої була доречна в конкретному місці в конкретний час, і не ставили жодних питань, дозволяючи пройти будь-куди. Після того, як дія флера закінчувалася, потрібно було зачекати ще одну годину, перш ніж активувати амулет знову. За одну добу – не більше двох активацій.

Тож знову наш архімаг причетний? Цікаво. Тепер до питання: «Навіщо йому було наймати сусідку гадити мені?» приплюсувалося ще й: «Навіщо йому було допомагати принцесі вибиратися з палацу, щоб вона дошкуляла нам з Арком?».

— Ти знаєш, чому лорд Кобальт допомагав тобі? — спитав Арк, мабуть, задавшись тим самим питанням, що я.

— Тому що він був єдиним у палаці, хто був добрий до мене, кому було не начхати на мої почуття та моє кохання, і який хотів, щоб я пізнала щастя з тим, кого бажаю…

— Зрозуміло, не знаєш, — перебив чоловік, мабуть, борючись із нудотою. І перш ніж ця Санка Рея почала щось заливати про те, як сильно його хоче — продовжив допит: — Чи ти в Раді?

— Ні.

— Ти знаєш про Раду?

— Так.

— Як ти причетна до ритуалу, який проводять члени Ради?

— Я була ключем до першого замку.

— І в чому полягала твоя роль?

— Відкрити браму, — туманно відповіла зомбі.

— Яким чином?

— Віддати свою цноту спадкоємцеві престолу на жертовному вівтарі, — беземоційно повідомила принцеса, від чого, отетерівши, закашлялися що я, що Арк.

Трясця вашій матері! Ні, звичайно, я «неясно здогадувалася», що сімейка, яка влаштувала звірячі вбивства дівчат — хворі на всю голову виродки. Але виявилося, що навіть такі моральні виродки все ще здатні здивувати.

— Якою є мета ритуалу, для якого ти була ключем до першого замку? — спитав Арк, прийшовши до тями трохи раніше за мене.

— Збереження таємниці та відновлення величі роду Аргенделів, — механічно відповіла Вероніка.

— У чому ця таємниця?

— Ця інформація поза моєю компетенцією. Я лише один із інструментів, який виконав наказ і ліг на вівтар майже рік тому.

Тобто, їй навіть нічого до ладу не пояснили? Просто одного разу поставили перед фактом, що вона має зробити таку от бридоту заради «відновлення величі роду»? Якщо до того моменту, як мав місце інцидент з Арком, їй вже повідомили про майбутній «ритуал» і готували її до нього, то я навіть не дивуюсь тому, що дівчинка поїхала дахом і спробувала зґвалтувати мого чоловіка, перш ніж виродки-родичі її потягнуть на вівтар.

— Що ти знаєш про те, що заховано у Сховищі? — продовжував некромант.

— Тільки те, що це скринька останнього Істинного короля.

— Що ти маєш на увазі під останнім «Істинним королем»? — насупився чоловік.

— Не знаю. Я лише колись підслухала ці слова у розмові вітчима і Люція.

— Стривай, вітчима? — закашлявся Арк. — Тобто, Августин Третій Аргендел — не твій рідний батько?