Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

залишалися на грудях. Косма пригадав випадок на паперті церкви, коли Сильвія стояла позаду нього, і він

відчував на своїй спині її груди, тверді й гарячі.

Майя міцніше стиснула його руку, він подивився на неї, дівчина заворожено дивилася на пару.

Тим часом Марек поклав Сільвію на землю, а вона відступила на півкроку, розстібнула блузку й

зняла бюстгальтер. Її великі груди важко гойдалися, їх було добре видно, залиті сріблястим світлом, і Косма

відчув сильний приплив піднесення, він зрозумів, що починає все міцніше стискати Майїну руку.

– Ми повинні припинити це, — прошепотів він їй.

– Що? – несвідомо спитала вона, ніби він вирвав її зі сну.

– Ми повинні їх зупинити. Добром це не закінчиться, – повторив хлопець.

Майя подивилася на нього з повним нерозумінням.

– Про що ти взагалі говориш? Це те "щось погане", що мало статися під деревом? Я думала, ти

очікуєш на ще одного повішеного.

– Ні, йшлося саме про це.

– Косма, подивись, невже це схоже на щось небезпечне і страшне?

Він подивився в бік дерева, Сільвія була вже гола, як і Марек, вона стояла перед ним на колінах і

пестила його вустами, священик тримав голову піднятою і дивився на гілку, де вчора скінчилося життя

Рубенса. Сильвія підвелася, повернулася до дерева й притулилася до нього, випинаючи сідниці.

Сцена знову сколихнула уяву Косми, дерево прагнуло не лише крові та душ, але й позбавляло

людей їхніх вічних бажань, а чи було щось древнього за тягу чоловіка до жінки? Після вчорашньої душі, яку

Диявольське Дерево висмоктало через прив’язану до гілки мотузку, сьогодні – ніби на десерт – вона

виплеснулася з двох посудин, забравши всю силу акту творення з рук, що лежали на шорсткій корі. Воно

було заспокоєно.

– Він священик, — сказав Косма, вириваючись із країни уяви.

– Мабуть, це не турбує ні його, ні її, — відповіла Майя рішучим голосом. – Хто ти такий, якийсь

самозваний охоронець моралі?

– Він тут на випробувальному терміні, – пояснив Косма. – Якщо це станеться, він понесе наслідки.

– Він дорослий. Косма, курва мать, візьми себе в руки, — сказала Майя надто голосно.

119

Вони злякано дивилися на дерево, але до пари коханців нічого не доходило. У будь-якому разі було

вже пізно, акт був у самому розпалі, груди дівчини гойдалися в ритмі сильних і дедалі швидших поштовхів

хлопця.

Косма подивився на Майю, вона підійшла ближче й поцілувала його.

– Замість того, щоб дбати про чесноти якогось священика, який согрішив, можливо, ти міг би

нарешті сам взятися за роботу.

Вона сунула руку в його штани й міцно схопила його член, його залила така хвиля збудження, що ніч

стала яскравішою. Майя повернула його голову в бік коханців, рухи Марека були дуже швидкими, вони чітко

чули голосні стогони дівчини та уривчасті відгуки священика. Майя теж масувала його, і Косма відчув, що

ось-ось переступить межу байдужості до того, що відбувається на галявині, сам схопить дівчину й притулить

до найближчого дерева. Він подивився на Сільвію, та повернула до нього голову й широко всміхнулася. Чи

могла вона їх бачити?

Це був поштовх, який йому був потрібний, Косма схопив Майю за руку й витяг її руку зі своїх штанів.

– Я не хочу так, Майя. Не тут, не з ними.

– Напевно?

– Називай мене ідіотом і романтиком, але не хочу.

Майя посміхнулася, і вони обоє подивилися на дерево, тому що гучний стогін Марека оголосив про

закінчення їхнього статевого зближення. Священик відірвався від дівчини і впав на траву. Чути було його

важке дихання. Сільвія потягнулася, чуттєво помасувала груди, дивлячись на них, а потім повільно почала

одягатися. Тепер Косма був впевнений, що вона бачила їх, можливо, весь час. Його підозри підтвердилися, коли дівчина Сільвія до Марека і зі сміхом щось прошепотіла йому на вухо. Той подивився в їхній бік і почав

одягатися.

– Якщо вже надивилися, то вилазьте! – гукнув він.

Косма схопив Майю за руку, і вони вийшли на галявину, повільно наближаючись до дерева. Косма

не поспішав головним чином тому, що він не хотів бачити Марека, доки той не одягнеться.

– Подобалося? – запитав священик.

– Ми щойно прийшли, – збрехала Майя.

– На самий фінал?

Марек був уже повністю одягнений, його дихання прискорилося, і він не виглядав нервовим чи

збентеженим, радше гордим і сповненим.

– Майже, – відповіла Майя.

– Я бачу лише одну причину, чому ви можете бути тут, — цього разу сказала Сільвія. Її дихання було

спокійним, вона повільно застібала блузку, її соски все ще тверді від хвилювання, майже пронизуючи тонкий

матеріал.

– Яку? – запитав Косма.

– Нащо місцева дівчина вночі приводить хлопця до Диявольського дерева? – запитала Сільвія.

– Я не місцева, – образилася Майя. – І не тягнула його сюди, навпаки.

– Бачу, що мої історії про дівчат, які втрачають цноту під Диявольським деревом, захопили вашу

уяву, га? – звернулася Сільвія до Косми. – Дерево вільне, ми закінчили, можете приступати