Читати книгу - "Vivat Academia!"

А ще Ляна знову випустила ніж. І що шукати його у такому безладі — марна справа, зрозуміла одразу. Слід було вибиратися, доки…

«Ну от, накликала», — подумала Ляна, а потім трапилося кілька подій одночасно.

Істота, яка стрибнула за свою здобиччю, гепнулася на купу сміття. Ляна нарешті знайшла більш-менш пристойну опору, але тут у дівчини під ногою щось скляно хруснуло — мабуть, та клята банка. Ляна похитнулась, істота, не витрачаючи часу, стрибнула вперед.

І тоді щось відбулося. Мить перетворилася для Ляни на хвилину, час уповільнився. Істота рухалася не швидше за равлика — долала опір повітря; у правиці Ляни спалахнув лютий біль, але свідомість дівчина не втратила. Не цього разу.

Ляна швидко нахилилася, прориваючи правицею пакет для сміття у себе під ногою. Гострі скалки скла встромилися їй у досі не ушкоджену руку. Відчуваючи, як спікається кров на обличчі, Ляна схопила досить великий уламок банки і викинула правицю з ним уперед.

Уламок розминувся з доки цілим оком істоти на якийсь міліметр, а потім час відновив свій звичний хід. Те, що Ляна нахилилась і ще не встигла випростатися, зіграло їй на руку в усіх сенсах цього вислову — потвора схибила так само, як і дівчина. На додачу Ляна ще й оступилася і впала долі, розтягнувшись на весь зріст.

Потвора опинилася зверху. Ляна була у невигідному становищі — вона впала на живіт і не мала жодного шансу випередити істоту.

Що ж, Ляні і так сьогодні надзвичайно щастило. Відчинені двері у парадне ще вписувалися у схему «загнати здобич», але ця купа сміття…

«Схоже на атракціон, — промайнула шалена здогадка. — Аякже, перед тим, як з’їсти непрошену гостю, слід її добряче поганяти, погратися, як кицька з мишею. А істоти нижчого порядку допоможуть на початку. Ця потвора сто разів могла проковтнути мене, доки я валялася на підлозі, ан ні — не стала. Хотіла пограти? Ех, хто б зі мною не грався, це погано кінчалося для обох. Переможеного — переможено, а переможець приречений… І неважливо, ким була я.

Але я ще жива. Я не можу здатися».

Ляна не встигала вдарити істоту уламком скла — надто незручно впала.

Зате дівчина могла підвестися, що, власне, і зробила, вже не думаючи про те, як би не зламати ногу. Істоту відкинуло вбік. У наступну секунду Ляна розвернулася, збираючись битися до останнього. Потвора звелася на руки, подивилася на дівчину оком, яке лишилося, але нападати не стала.

— За півгодини — північ, — сказала, кривлячи рот-западину. — Брама зачиниться. Ти приречена, Озерна Діво. І твої подруги — теж.

«Я схиблю», — зрозуміла Ляна, але втримати себе не встигла. Останні слова істоти зірвали невидимий запобіжник, і тепер Ляна летіла до потвори, у руці стискаючи гострий шматок скла. Що цікаво, порізана права долоня ще й досі не боліла, на відміну від ушкодженої раніше лівої.

«Я схиблю».

Час не уповільнився. Істота розчепірила руки Ляні назустріч. Кістляві, вкриті виразками, вони нагадували квіти на чудернацьких стеблах.

Мертві квіти.

«Я схиблю», — втретє подумала Ляна.

І влучила.

Уламок скла не просто встромився в око істоти — він увійшов набагато глибше, за ту судину-мотузку, на якій око трималося. Не усвідомивши, що сталося і чому її досі не з’їджено, не розірвано, не перетворено на ляльку-оболонку, Ляна сахнулася, оступилася вдруге, втратила рівновагу і покотилася вниз. От тепер їй точно пощастило — купа сміття була досить пологою, тож на Ляні тільки синців додалося.

Піднявшись на ноги, дівчина з радістю усвідомила, що нічого не собі зламала. Ляні шалено хотілося озирнутися, подивитися, як там істота. Мертва? Чи ні? Таких складних потвор вбивати важко, якби у Ляни був її ніж і час, вона могла б…

Часу не було. У Чорному Секторі його не існувало, Ела мала рацію.

І тепер Ляна стояла посеред Сектору, скривавлена, виснажена, із правицею, яка вже їй не належала, без ножа і товаришок, зате з купою потенційних ворогів довкола. Істот приваблює кров — це Ляна знала з першого курсу Академії. У певні дні дівчатам взагалі було заборонено ходити до лісу. Чи Чорного Сектору — у випадку, якщо ці дівчата вчилися в Академії. Окрім спудеїв, на заборонену територію рідко коли хто потикався. Люди у Місті і без того часто помирали чи потрапляли до лікарні. Казали, до дві тисячі дванадцятого все було інакше. Тоді люди жили під осяйним блакитним небом і відчували себе частинками єдиного цілого, Вищого. Тоді у лісі не було небезпек, а Чорного Сектору взагалі не існувало, і не виникало потреби повсякчасно ризикувати життям у районах беззаконня, адже всі і без того мали своє місце під сонцем.

А оскільки зараз Чорний Сектор безсумнівно існує, Ляні слід тікати. Знайти подруг, якщо пощастить. Доки вона не перетворилася — не повірить, що надії нема.

Ніби у відповідь на ці думки, за рогом почулися чиїсь кроки. Ляна не стала випробовувати долю і чкурнула у протилежному напрямку. На щастя, з ногами у неї все було гаразд. На бігу дівчина нарешті вийняла з щоки те, що там застрягло і тепер страшенно муляло. У гарячці втікання Ляна не помітила цієї капосної штуки, а зараз мала щастя побачити її і пересвідчитися — як мінімум один ніготь синьоока потвора об неї обламала.

— Тьху, — сказала Ляна, відкидаючи ніготь у бік. У відповідь звідти почулося важке дихання, і з тіні найближчої будівлі виступила істота. Чорноока, у чоловічому діловому костюмі і з довгим розпатланим волоссям.

— Га-а-а, — сказала істота. Ніготь, що його викинула Ляна, лишив криваву пляму на сірому піджаку. Світло розташованого поруч ліхтаря дозволяло розгледіти все у подробицях.

Щоки істоти ввалилися, на них виступали чорні жили. Бліде обличчя видавалося за формою схожим на звірячу морду, волосся на голові починалося сантиметрів на десять вище лоба і росло буйно, густо. Цей чоловік не бажав маскувати свою нелюдську сутність, він не прикидався, як істота-Захід чи ті, інші. Їх видавали тільки чорні очі. У його ж випадку очі мало що важили.

Безгубий рот розкрився знову:

— У-у-у… Га-а-а.

Ляна відступила на крок — і потрапила у міцні обійми.

— Рге-е-е, — сказали у неї за спиною. Ляні здалося, наче її волосся стало дибки, а кров застигла в жилах. З тіней виступали нові істоти — їх тут було чимало, а скривавленої щоки дівчини