Читати книгу - "Фантастичні звірі і де їх шукати"

засинати, я почув неподалік ледь чутний шурхіт. Припускаючи, що це шелестить надворі листя дерев, я повернувся в ліжку спиною до вікна й помітив якусь безформну чорну тінь, що прослизає під дверима в мою спальню. Я лежав нерухомо, намагаючись крізь дрімоту збагнути, звідки могла взятися ця тінь у кімнаті, освітленій тільки місячним сяйвом. Безсумнівно, що саме моя непорушність змусила смертефалда повірити, що його потенційна вечеря спить.

На мій превеликий жах, тінь почала заповзати в моє ліжко, і я відчув на собі її ледь чутну вагу. Вона була подібна на якусь хвилясту чорну пелерину, краї якої легенько тріпотіли, коли вона підбиралася до мене.

Закляклий від страху, я рвучко випростався лише тоді, коли відчув на підборідді її холодний дотик. Ця бестія намагалася мене задушити, безжально затуляючи мені обличчя, рот і ніс. Я відчував, як вона огортає мене своїм холодом, але й далі чинив опір. Не маючи змоги покликати когось на поміч, я спробував навпомацки нащупати свою чарівну паличку. Ця почвара вже цілковито обволокла мені лице, в голові запаморочилось і, не в змозі й зітхнути, я з останніх сил випустив у неї приголомшливе закляття. Але це її не вгамувало, хоч і пропалило дірку у дверях моєї спальні. Тоді я вклав усю свою потугу в стримувальні чари, але й вони мені не допомогли. Оскаженіло борюкаючись, я перекрутився і бухнувся з розмаху на підлогу, тепер уже цілковито обмотаний смертефалдом.

Я задихався. У відчаї я зібрав останні крихти душевних сил. Націлившись паличкою на смертоносні складки цієї почвари, я викликав з уяви спогад про той день, коли мене обрали президентом місцевого клубу плюй-камінців і виконав закляття «Патронус».

Практично відразу я відчув на обличчі подув свіжого повітря. Підвівши погляд, я побачив, як мій патронус підчепив своїми рогами смертоносну тінь і жбурнув її високо вгору. Тінь пролетіла через усю кімнату і швидко зникла з виду».

Як свідчить драматичне відкриття Белбая, патронус — це єдине закляття, здатне відігнати смертефалда. Та оскільки він зазвичай нападає на сплячих, його жертви майже не мають можливості скористатися бодай якимись чарами. Задушивши чергову жертву, смертефалд одразу заковтує і перетравлює свою здобич просто в її ліжку. Після цього він вислизає з будинку, набравши трохи огрядніших форм, і не залишає жодних слідів ані по собі, ані по своїй жертві.[20]

СНИЧИК (Snidget)

КММ: ХХХХ[21]

Золотий сничик — надзвичайно рідкісна порода птахів, і тому він перебуває під захистом.

Абсолютно круглий, з довжелезним тонким дзьобом і лискучими перлинками червоних очей, золотий сничик неймовірно швидко літає й може надприродно спритно і вправно міняти напрям польоту завдяки вертким суглобам крилець.

Пір’я й очі золотого сничика коштують так дорого, що ці птахи були на грані винищення. На щастя, загрозу вчасно усвідомили й рідкісну породу захистили; важливим чинником захисту стала заміна сничика на золотий снич у квідичній грі.[22]

Заповідники сничиків існують по цілому світі.

СТРІЛЕР (Streeler)

КММ: XXX

Стрілер — велетенський слимак, який щогодини міняє свій колір і залишає по собі такий отруйний слід, що вся рослинність, по якій він проповзе, всихає й горить. Стрілер походить з африканських країн, але в наші дні його успішно розводять у Європі, Азії й Америці.

Ті чарівники, яким подобається калейдоскопічна зміна його кольорів, тримають стрілера як домашню сотворинку. Його отрута — одна з небагатьох речовин, здатна вбивати горколумпів.

СФІНКС (Sphinx)

КММ: ХХХХ

Єгипетський сфінкс має людську голову і лев’ячий тулуб. Упродовж тисячоліть відьми й чарівники використовували його для охорони коштовностей і таємних ходів. Наділений високим інтелектом, сфінкс обожнює загадки й ребуси.

Зазвичай він небезпечний лише тоді, коли щось загрожує скарбам, які він охороняє.

Т

ТЕБАН (Tebo)

КММ: ХХХХ

Тебан — це африканський кабан попелястого кольору, який живе в Конго й Заїрі.

Він може ставати невидимим, і тому втекти від нього чи спіймати його важко, він дуже-дуже небезпечний. Тебанову шкуру високо цінують чаклуни, її використовують для виготовлення захисного вбрання та щитів.

ТРОЛЬ (Troll) 

КММ: ХХХХ

Троль — це страхітливе чудовисько, що сягає трьох-чотирьох метрів заввишки і важить понад тонну. Відомі своєю надприродною силою і тупістю, тролі зазвичай дикі і непередбачувані.

Тролі походять зі Скандинавії, але в наш час їх можна зустріти в Британії, Ірландії та інших частинах північної Європи.

Тролі зазвичай спілкуються рохканням, яке іноді нагадує якусь недорозвинену мову, хоча декому з тролів, як відомо, вдавалося зрозуміти чи навіть вимовити найпростіші людські слова. Найкмітливіших представників цього виду навчають бути охоронцями.

Існує три типи тролів: гірський, лісовий і річковий.

Гірський троль — найбільший і найзлобливіший. Він лисий і має блідо-сіру шкіру.

У лісового троля шкіра блідо-зелена; деякі з них навіть мають зелене або руде волосся, що стирчить ріденькими пучками.

Річковий троль має коротенькі ріжки, може бути волохатий, а шкіра в нього фіолетового відтінку. Він часто тиняється під мостами.

Тролі харчуються сирим м’ясом і не надто перебірливі у виборі їжі — від диких звірів до людей.

У

УПИР (Ghoul)

КММ: XX

Упир — потворне, але не дуже небезпечне створіння. Він трохи нагадує слизького людожера-оґра з вип’яленими зубами, а мешкає переважно на горищах або в сараях, що належать чаклунам, де харчується павуками й міллю. Він стогне й час від часу голосно розкидає речі. Упир доволі примітивний і в гіршому випадку просто гарчить на того, хто на нього наштовхнеться.

У Відділі нагляду й контролю за магічними істотами існує Упиративна група, яка викурює упирів з тих помешкань, що перейшли у володіння маґлів. У чаклунських родинах упирі часто стають улюбленою темою для розмов, а чи й домашньою сотворинкою.

Ф

ФЕНІКС (Phoenix)

КММ: ХХХХ

Фенікс — величний яскраво-червоний птах завбільшки як лебідь, з довгим золотистим хвостом, золотим дзьобом і кігтями. Він гніздиться на верхів’ях гір Єгипту, Індії й Китаю.

Фенікс живе неймовірно довго завдяки своїй здатності відроджуватися: коли його тіло стає надто кволим, він вибухає полум’ям і постає з попелу малим пташам.

Фенікс — лагідне створіння, що ніколи нікого не вбиває і харчується лише травами. Як і діріколь (див. вище), він може з’являтися й зникати за власним бажанням.

Спів фенікса — магічний; він здатен вселити відвагу в тих, у кого чисте серце, і сповнює жахом нечисті серця. Сльози фенікса славляться своїми потужними цілющими властивостями.