Читати книгу - "Знак Єдинорога"

— Бранд і справді весь час тинявся біля Дворкіна, — я нарешті зрозумів, до чого хилить Рендом. — Його завжди цікавили подібні речі.

— Саме так, — відгукнувся Рендом, — цілком зрозуміло, що він знав більше всіх нас, якщо вже примудрився зв'язатися зі мною без Карти.

— Ти вважаєш, що Бранд уклав угоду з ворогами, відкрив їм дорогу, а потім, коли став їм більше не потрібний, вони позбавилися від нього?

— Зовсім не обов'язково. Хоча цілком можливо. Я думав про інше. Я не приховую, що він мені подобався. Здається мені, що він знав достатньо і здогадався, що з Картами, Лабіринтом і Відображенням навколо Амбера коїться щось недобре. А потім припустився помилки. Швидше за все він недооцінив зрадника і вирішив зійтися з ним один на один, не звертаючись до батька або Дворкіна. Що ж далі? Ворог виявився сильнішим і уклав його в ту саму вежу. Або він занадто поважав Бранда і не захотів вбивати його без потреби, або розраховує пізніше якось використати його в своїх цілях.

— Звучить цілком правдоподібно, — заявив я, але мені дуже хотілося додати: «І добре поєднується з твоєю розповіддю». І тоді ще помилуватися на його непроникне обличчя, але один спогад утримувало мене. Коли я був у Блейза, ще до нашої атаки на Амбер, я перебирав Карти і несподівано, на мить, зловив Бранда. Він встиг передати, що знаходиться в полоні — і контакт перервався. Це дійсно добре поєднувалося з розповіддю Рендома. Тому я виголосив інше:

— Якщо він може вказати винного, значить треба повернути його додому, і нехай вкаже.

— Я сподівався, що ти скажеш це, — зронив Рендом. — Я звик доводити такі справи до кінця.

Я встав, взяв пляшку, знову наповнив кубки, сьорбнув вина і закурив ще одну сигарету.

— Але перед тим, як ми займемося Брандом, треба вирішити, як краще повідомити про смерть Каїна. Так, до речі, де Флора?

— У місті, напевно. Зранку була тут. Я її розшукаю.

— Зроби милість. Наскільки я знаю, ніхто крім нас і Флори не бачив цих типів, а вона познайомилася з ними, коли вони вдерлися до її будинку у Вестчестері. Треба, щоб вона була під рукою, на випадок, якщо доведеться підтвердити, що це за мерзотники. І мені необхідно про дещо її розпитати.

Рендом допив вино і встав.

— Гаразд, зараз займуся. Куди її привести?

— До мене. Якщо мене не буде, зачекайте.

Він кивнув.

Я встав разом з ним і вийшов у зал.

— У тебе є ключ від цієї кімнати? — Запитав я.

— Висить на гачку зсередини.

— Візьми-но його й замкни кімнату, щоб ніхто сюди завчасно не сунувся.

Рендом замкнув двері і віддав мені ключ. Я провів його до першого сходового майданчика і попрямував до себе.

Зі свого сейфа я вийняв Камінь Правосуддя — рубіновий кулон, що давав батькові та Еріку владу над погодою навколо Амбера. Перед смертю Ерік пояснив мені, як налаштувати його на себе. Але до цих пір у мене не було часу. Зараз його теж не було, але розмовляючи з Рендомом я вирішив, що доведеться його знайти. Я відшукав записки Дворкіна під каменем біля каміна Еріка. Про це він мені теж сказав, вмираючи. Але мені дуже хотілося знати, де сам Ерік наткнувся на них, тому що вони були неповними. Я витягнув замітки з сейфа і ще раз переглянув їх. Все збігалося зі словами Еріка.

Але крім того, там говорилося, що Камінь можна використовувати не тільки в метеорологічних цілях. Управління погодою було майже побічною, хоча і вражаючою демонстрацією комплексу принципів, які лежать в основі дії Карт, Лабіринту і фізичної цілісності самого Амбера, не кажучи вже про Відображення. На жаль, деталі були відсутні. Але чим більше я напружував пам'ять, тим більше знаходив натяків на це. Батько дуже рідко використовував Камінь, і хоча стверджував, що він служить для керування погодою, далеко не завжди після використання рубіна вона змінювалася. Він часто брав Камінь з собою, вирушаючи в свої мандри. Тому я цілком готовий був повірити, що справа тут не тільки в погоді. Ерік, мабуть, міркував так само, але він не зміг уяснити, для чого ще служить рубін. Коли ми з Блейзом атакували Амбер, він скористався лише відомими йому силами червоного каменя. Те ж саме зробив він і минулого тижня, коли на місто напали тварюки з Чорної Дороги. В обох випадках Камінь добре послужив Еріку, хоча цього виявилося недостатньо для порятунку його життя. Тому я вирішив, що пора мені вчитися користуватися каменем Правосуддя, і якнайшвидше. Будь-яка, навіть сама незначна перевага може виявитися вирішальною. До того ж, всі побачать, що я ношу Камінь Правосуддя, а це теж не завадить. Особливо зараз.

Я знову сховав записки в сейф, поклав рубін в кишеню і став спускатися вниз по сходах. Я проходив по залах і як завжди у мене виникло таке відчуття, ніби я ніколи не залишав їх. Тут мій дім, те, що я люблю найбільше. Тепер я був його захисником. Я навіть не носив корону, але всі його проблеми стали моїми. Я повернувся додому, щоб пред'явити свої права на корону, вирвати її з лап Еріка і покрити себе славою. Щоб царювати. І раптом все пішло через пень-колоду. Незабаром я зрозумів, що Ерік допустив помилку. Якщо він і справді розправився з батьком, то не мав права на корону. Якщо ж ні, то він занадто поквапився. У будь-якому випадку коронація ще більш роздула його і без того непомірну зарозумілість. Я прагнув влади і знав, що можу захопити її. Але було б не менш безвідповідально зробити це зараз, коли мої війська розквартировані в Амбері, коли мене почнуть підозрювати у вбивстві Каїна, коли я раптово розпізнав ознаки фантастичної змови, коли ще залишалася ймовірність того, що батько живий. Кілька разів мені здавалося, що ми встановлювали контакт, і в одному з таких випадків, багато років тому, він назвав мене своїм спадкоємцем. Але в хід було пущено стільки брехні і обману, що я отримав травму голови і не дуже добре знав, чого хочу. У мозку людини творяться предивні речі. Я навіть своєму розуму і то не довіряв.

Можливо,