Читати книгу - "З любов’ю, Обрі"

— Ні, дякую, — сказала я. Не хотіла нікого бачити.

Здавалося, бабуся намагається придумати, що сказати. Я відвернулася від неї.

— Що там ще у твоєму списку? — запитала вона.

— Номер три: погуляти надворі, — сказала я.

— Правильно. Тобі потрібне свіже повітря і сонечко.

Повітря, яке смердить коровами.

На кухні були двері, які виходили на вулицю, та я пішла до парадного входу. На вулиці сіла на гойдалку. Чорно-білий кіт товкся біля порожніх мисочок, а потім застрибнув до мене на гойдалку. Коли я була тут востаннє, у бабусі не було кота.

— Привіт, котику, — сказала я.

Простягнула руку, щоб погладити, і кіт ліниво розлігся на лавці.

— Як тебе звати, котику?

Кіт не знав або вирішив мені не казати. Погрався з моїм шнурком на кросівках, та коли зрозумів, що витягти його не вдасться, забрався геть.

У сусідньому будинку відчинилися задні двері, і з нього вийшла дівчинка. Вона була мого віку, мала рудувате волосся, зібране у високий хвіст. Вона пішла до шини, причепленої до дерева, лягла на неї і трохи погойдалася. Потім взяла крейду і стала малювати на сірих каменях за будинком. Не знаю, як довго я за нею спостерігала. Потім вона озирнулася, побачила мене і помахала рукою. Я повернулася в будинок.

Я чула, що бабуся говорить по телефону. Вона описувала маму.

Піднімаючись у свою нову кімнату, я тупала так голосно, як тільки могла.

~ ~ ~

Люба Джиллі!

Ти знаєш, я хотіла тебе знайти, коли була сама. Але не знала, де шукати. Ти завжди була більше подружкою Саванни, ніж моєю.

Саванна весь час розповідала про цікаві мандрівки, в які ви вирушали разом. Вона постійно пакувала наплічники для ваших подорожей. Можливо, тобі сподобалася б моя мандрівка потягом. Точніше, двома потягами. Бабуся приїхала у Вірджинію і забрала мене, і ми приїхали потягом до неї у Вермонт. По дорозі ми бачили океан, ліси, ферми й міста. Ми вечеряли й снідали у потязі, і навіть спали там.

У мене є рибка на ім’я Семмі. Вона блакитна, але коли махає плавниками, то видно, що на краєчках вони фіолетові. У бабусі є кіт. У сусідньому будинку живе дівчинка, але я ще з нею не познайомилася.

Я тобі ще напишу пізніше.

З любов’ю, Обрі

P. S. Вибач, що я поїхала, не попередивши тебе.

~ ~ ~

Як для людини, яка привезла мене жити з нею, бабуся докладала забагато зусиль, щоб я була подалі від будинку.

— Так буде краще для тебе, — пояснювала вона.

Щоранку бабуся давала мені список справ.

— Літо не для того, щоб щодня робити купу всього! — бурчала я.

Я подивилася на новий список.

1. Погодувати тварин.

2. Вивісити випрану білизну.

3. Доглянути помідори.

4. Полити квіти.

5. Підмести перед будинком.

Я вдягнулася, з’їла миску пшеничних пластівців з бананами і ще раз проглянула список.

Годувати тварин було легко.

Я вкинула гранульований корм в акваріум Семмі і помахала йому