Читати книгу - "Сатира, Олександр Олесь"

Бо вмре піїта України,

Коли його читальник згине.

Як тихо скрізь!.. Ніде ні звука…

Гаряче літо під крило

Усіх забрало, обняло

Й само дріма... Лише до вуха

Озветься часом стрілом Схід

І знов потоне в тиші світ.

Де ті «вітії», що громами

Карали все: добро і зло,

Яке їм лихо прип’яло

Язик отруйний за зубами?!

Одні шукають маслюків,

А другі п’ють з чужих струмків.

«Народну Раду» навіть громом

Тепер не збудиш з забуття…

Лежить на березі життя

І важко диха жирним сомом.

Над нею наш Солон куня

І мух ліниво одганя.

Зігнувшись, скорчившись утроє,

Дрімає осторонь фашизм...

Де та зухвалість, екстремізм,

Модерні лицарі-герої?..

Сидить, рипить, як та верба...

Далекі вир і боротьба.

І тільки часом «Осередок»

Спросоння очі продере

І голос в справі забере:

«Хоча, мовляв, Адам наш предок,

Але адамовці - абсурд!

Ну, словом, в нас найбільший гурт».

І стихнуть знов слова і рухи.

Ні в кого й думка не майне.

Та осінь спеку прожене,

І стрепенуться дохлі мухи,

І стануть жалити усе,

Що тільки в жилах кров несе.

Сиджу без штанів я та й думку гадаю:

Чому я не їду до рідного краю.

Де ходять в лакерках, галошах, пальто,

Де кожний раює й не тужить ніхто?

Аж - зирк! Листоноша з листом, а у йому:

«Мій друже, й не думай вертатись додому:

Ми голі і босі. Єдиний в нас сон:

Хоч в драній рогожі втекти за кордон».

Недобре у Газі.

Не прийдуть до згоди

Побідні народи…

...Недобре і в Празі.

Що робиш ти, Боже,

З людської кар’єри:

Розбились есери

На крила ворожі.

Одно полетіло,

Звичайно, наліво,

І друге, на диво,

Покинуло тіло.

І тіло безкриле

Наїжило пір'я...

Ні світ, ні подвір’я -

Ніщо вже не миле.

Сидить на папері,

Сидить серед спеки…

Сміються есдеки:

«Розбились есери...»

«Неписьменність ми добили,

В корінь знищили її...» -

Так співають за кордоном

Перельотні солов’ї.

«З неписьменністю боролись

Десять років ми дарма:

Ні букварика, ні зшитка,

Ні чорта у нас нема!

Пальцем літер не напишеш,

А приладь не шлють із міст...» -

Так причитує і «Правда»,

І правдивий «Комуніст».

Солов’ї давно вже змовкли. Осінь…

Швидко вже й зима.

І на світі залишилась

Правда - істина сама.

Летять, курличуть журавлі,

Летять до рідної землі...

Що їх чекає? Чи ЧК?..

(«А все з-за того п’ятака»).

Не шкода їх... Не стало сил,

Нема повітря для їх крил,

Задуха тут... а там, а там?

Вони колись розкажуть нам.

Летіть, курличте в небесах,

Але затямте добре шлях!

О Боже, Боже, пощасти

Назад хоч декому втекти.

Знов з есерами погано...

(Та й не буде вже добра!)

У студдомі знов піано,

Відбулась партійна гра.

Про якісь там документи

Хтось хотів розповісти.

(Вічно казяться студенти -

Гедзь в них, Господи прости).

Ставлять всі питання руба:

«Взяв, кажи нам, чи не брав?»

Ну й добрався хтось до чуба:

Це вам відповідь, мовляв.

Комісар спокійно, чемно

На повітря запросив,

І зробилось в хаті темно,

Бо він світло погасив.

«Кутєпов зник! Кутєпов зник!» -

По всій Європі пролунало...

...На рю Гренель «прильпе язик»,

Мов у кота, що викрав сало.

Газетний світ не їсть, не п’є,

Ажани 11 спати вже забули...

...На рю Гренель: «Та ми, мусьє,

Ось хрест: не бачили й не чули…»

Париж як звір... Бріан, Тардье

Ось-ось покажуть їм дорогу...

...А Вандервельде визнає!

Не я - сам чорт зламає ногу!

Звідкіля походить Русь -

Я судити не берусь.

(Звідкіля вона походить -

Ні мені, ні їй не шкодить).

А пошкодила б всім нам

(І здалося ворогам),

Коли б хтось у ліс спустився

І без мапи 12 заблудився.

Довго б він блукав, ходив,

То крутився б, то крутив.

Натрудив би руки, ноги,

Збив би й Русь саму з дороги.

Рюрик, Трувер, Синеус -

Це варязько-руська Русь?!

Але вгляньтесь їй в обличчя,

В мову вслухайтесь, в наріччя!

Це ж латинсько-кельтська річ!

Вираз наших же облич…

Синє-Синій, Синій Вус!

Ось відкіль походить Русь!

Ліс науки... ліс густий;

Хто не вчений, а простий,

Хай не йде: натрудить ноги,

Зіб’є Русь саму з дороги.

Я - проводир! Я мозок нації.

Я - дух. Я батько еміграції.

Я забажав і все створив.

Я з Макдональдом говорив.

Я - Моісей, новий, модерний,

Дав вам науку життьову,

Зо мною вчора радивсь Черний

Про інституцію нову.