Читати книгу - "Моя зухвала, Ема Ноель"

— Тоді яка різниця, у що я одягнена?! — кричу, відступаючи від нього на крок. — Ти злий, жорстокий, черствий пеньок! Ненавиджу тебе! — кричу спересердя, розвертаюся й біжу нагору.

Дорогою забігаю у ванну і вмиваюся, із зусиллям відтираючи косметику з обличчя. Вона не відмивається, а тільки розмазується. Милом виходить відмити, але обличчя стає червоним. Ще й садно на щоці. Явно видно пальці.

— На що ти тільки розраховувала, Кіті? — шепочу своєму зображенню. — Що такий, як він, тебе покохає? Дурепа, — кидаю рушник у власне обличчя в дзеркалі й ховаюся у своїй кімнаті.