Читати книгу - "Війна Калібана"

Торссон кивнув їй своєю схожою на люк головою і звузив очі так, що їх майже не видно стало.

- Ми не маємо передачі від підрозділу від початку бою, і жодних завантажених даних.

- Їх було заглушено, - перервала жінка, - я втратила радіолінк коли підібралася до монстра ближче. Торссон продовжив так, неначе вона взагалі не відкривала рота: - І все локальне обладнання було втрачене, коли орбітальне дзеркало впало на баню. Ви знаходились поза межами зони падіння, проте ударна хвиля відкинула вас майже на чверть кілометра. Нам знадобився час аби вас відшукати.

Все локальне обладнання втрачено. Що за бездушний спосіб виразити це. Всі з сержантового підрозділу перетворилися на шрапнель і пару, коли декілька тисяч тон дзеркала впало на них з орбіти. Монітор почав подавати сигнал низьким дзвоном, але так як ніхто на це не звертав уваги, то й вона не стала.

- Мій костюм, сер. Я теж знімала. Відео все ще там.

- Так. Ми перевірили відеолог вашого костюму. Там нічого, крім статики.

Мов у поганому фільмі жахів, подумалось їй. Героїня бачила монстра, проте їй ніхто не вірить. Вона уявила другий акт, в якому її з ганьбою піддають військовому трибуналу за порушення військових законів. Порятунок настає лиш в третьому акті, коли монстр таки з’являється і вбиває усіх хто не повірив, -

- Чекайте! – згадала вона, - який кодек для декомпресії ви використали? В мене скаф старої моделі, в якому встановлено компресію відео версії 5.1. Передайте це технікам, нехай спробують ще раз.

Торссон витріщався на неї лічені секунди, потім дістав ручний термінал і когось набрав.

- Доставте скафандр сержантки Дрейпер до неї в кімнату. Надішліть також техніка з відео обладнанням. Він заховав термінал і подарував жінці одну з своїх страшних посмішок.

- Сержанте, я визнаю що мені неймовірно цікаво що ж ви намагаєтесь мені показати. Якщо це якийсь викрутас, то ви виграєте лиш декілька секунд.

Боббі не відповіла, але її реакція на ставлення Торссона нарешті пройшло всю шкалу від жаху через лють до надокучливості. Жінка піднялася у вузькому лазаретному ліжку, опустила боковини, вмостилася скраєчку і відсунула покривало набік. З її габаритами, фізична присутність у такій близькості зазвичай або лякала чоловіків, або змушувала відвертатися. У будь-якому випадку їм ставало некомфортно. Вона трохи нахилилася в бік капітана і була нагороджена тим, що він відсунув свій стілець на відповідну відстань.

По його відразливій гримасі Боббі побачила що він чудово зрозумів її вчинок, і тому відвернувся від її посмішки.

Двері в кімнату відкрилися і пара флотських техніків ввезли стійку з скафом. Він виявився неушкодженим. Тож вони не вирізали її звідти. До горла піднявся клубок але був ковтнутим назад. Перед цим блазнем капітаном вона ні на йоту не бажала демонструвати жодної слабкості.

Блазень вказав на старшого по званню з двох техніків і сказав:

- Ви. Як вас звати?

Молодий технік віддав честь і відповів:

- Старшина електриків Мате Сінгх, сер.

- Містере Сінгх, сержантка Дрейпер нам тут заявляє що її скафандр має відмінну від нових костюмів компресію відео. Це вірно?

Сінгх ляснув себе долонею по лобі:

- Дідько. Так. Я не думав…це старий скафандр Марк 3 «Голіаф». Коли вони почали створювати новітній Марк 4, вони повністю переписали прошивку. Абсолютно відмінна система зберігання відео. Вау, я почуваюся повним ідіотом.

- Звісно, - перервав його Торссон, - робіть що потрібно для того, аби показати відео, що зберігається в цьому скафі. Чим швидше упораєтесь, тим менше я буду думати про затримку, зумовлену некомпетентністю.

Сінгх правильно зробив, що не відповів. Він миттю підімкнув скаф до монітору і почав працювати. Боббі оглядала свої лати: було чимало подряпин та придушин але крім цього він виглядав неушкодженим. Їй страх як закортіло влізти в них і потім розказати капітану, куди він може запхнути своє до неї ставлення. Руки і ноги задрижали знову. Щось заворушилося у неї в шиї, мов серцебиття маленької тваринки. Дрейпер простягнула руку і торкнулася місцини. Це таки був її пульс. Вона відкрила рот аби щось сказати, але технік стиснув кулак і запропонував «дати п’ять» помічникові.

- Вдалося, сер, - доповів Сінгх і почав відтворення.

Боббі намагалася дивитись, але картинка залишалася розмитою. Вона хотіла ухопити Торссона за руку аби привернути його увагу, проте лиш продовжувала хилитись уперед.

Ну ось знову, подумала вона і перед темінню відчула короткий момент вільного падіння.

- Йобвашумать, - промовив гострий голос, - я блядь, чітко сказала вам що це станеться. Цей солдат страждає від уражень внутрішніх органів і серйозного струсу. Ви не можете просто узяти, накачати її спідами а потім допитувати. Це безвідповідально. Це йобаний злочин!

Боббі розтулила повіки. Вона знову була в ліжку. Торссон сидів на стільці збоку. Кремезна блондинка у шпитальній формі стояла у футі від її ліжка, з палаючою люттю на обличчі. Помітивши, що сержантка проснулася, вона підійшла і узяла ї за руку.

- Дрейпер, не намагайтеся рухатися. Ви впали і загострили деякі свої ушкодження. Ми ваш стан стабілізували, але наразі потрібен спокій.

Лікарка, промовляючи це дивилася на Торссона, і виразом на обличчі артикулювала кожне речення. Боббі їй кивнула, після чого її голова стала почуватися як миска з водою, що її несуть при змінній гравітації. Те що їй не боліло, можливо означало, що її по вуха накачали усім знеболювальним що в них було.

- Допомога сержантки Дрейпер була вирішальною, - в приємному голосі капітана не прозвучало ні краплі вибачення, - завдяки цьому вона, можливо просто врятувала нас від тотальної війни з Землею. Ризикувати власним життям задля того, щоб іншим не довелося цього робити – це чудово описує суть професії Роберти.

- Не називайте мене Роберта, - пробурмотіла Боббі.

- Ґанні, - вів далі капітан, - мені шкода що трапилося з твоїм загоном. Але ще більше мені шкода що я тобі не вірив. Я вдячний за твоє професійне ставлення. Завдяки йому ми уникнули серйозної помилки.

- Я думаю що ви гівнюк, - відповіла сержантка.

- Така вже моя робота, моряче.

Він підвівся:

- Відпочивай. Як тільки твій стан дозволить, ми переправимо тебе звідси.

- Переправите мене? Назад на Марс?

Капітан не відповів. Він кивнув лікарці, потім вийшов. Лікарка натиснула кнопку на одній з машин біля Боббі,