Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

... І першим вона чомусь побачила саме ЙОГО!

Адам і його помічники щось обговорювали з командою, яка працювала над проектом. З усіх цих людей Єва вирвала поглядом лише його профіль, відчуваючи, як вона холоне від того, що всередині все перевертається і стискається в темний вузол. Щоб уникнути його погляду, перед тим як Адам повернув голову, Єва швидко зачинила двері. Але її вже встиг помітити Мілтон, який тепер там віддувався замість неї.

- Єва! - голосно крикнув Мілтон, кинувшись до дверей. З вистрибуючим серцем, Єва стояла підпираючи стіну, бліда, як полотно. - Єва, зараз твоя  присутність вкрай необхідна, - вискочив Мілтон. - Вони однозначно беруть наш проект, і ми майже розкрутили їх на підписання ще як мінімум двох контрактів. Я знаю, ти зможеш підібрати слова, щоб дотиснути їх.

- Відвали, - все що вона змогла видавити, закриваючи очі.

- Та ти просто зобов'язана це зробити! – не розуміючи, обурився Мілтон, намагаючись схопити її за руку.

- Залиш її в спокої! - пролунав приглушений, але дуже злий голос Еджея, і Єва відразу відкрила очі, шукаючи в його присутності свій порятунок.

- Він ... Адам ... чомусь все ще там, - прошепотіла вона, тремтячими губами.

- Іди! - ще раз гаркнув Еджей на оторопілого Мілтона, якому більше нічого не залишалося, як повернутися до переговорів. - Мила, - Еджей обійняв її, - Тебе трясе.

- Мені ... хочеться увірватися туди ... схопити його за горло ... і душити, - пробурмотіла Єва. – Я ненавиджу його ... він ...

- Тихіше, давай підемо звідси, почекаємо Ванду в іншому місці, - ледве відірвавши її від стіни, Еджей потягнув дівчину до кабінету, посадивши її в крісло мало не силою, впавши поруч з нею, витираючи при цьому зі свого обличчя холодний піт.

- Я розумію, що тобі важко взяти себе в руки, але ти повинна постаратися. В такому питанні важлива твереза голова.

- Я не можу! У нього моя дитина! Моєму синові майже чотири роки. Що Пірс сказав йому, коли той запитав, де його мама? Як це чудовисько пояснило моєму хлопчику? Чому він не вніс заставу, адже він міг витягнути мене з в'язниці!? Чому в ньому немає нічого людського? - на Єву було шкода  дивитися, і Еджей ще сильніше утвердився в своєму рішенні боротися разом  з нею або заради неї.

Увійшовши до свого кабінету і побачивши, як її син, спираючись на спинку стільця, ніжно гладить Єву по волоссю, Ванда стиснула тремтячі від обурення губи :

- Або поясніть, що тут таке відбувається, або вимітайтеся обидва!

- Вся справа в Адамі Пірсі, мама. Він не дозволяє Єві бачитися з їхнім спільним сином. Ось вже три з гаком роки вона не спілкувалася з хлопчиком, - стримано вимовляючи кожне слово, Еджей уважно стежив за реакцією матері, підбираючи своїм коротким викладом ключики до серця непохитною Ванди Брук. - Користуючись своїм впливом Пірс позбавив Єву батьківських прав і отримав повне опікунство, а вона отримала судову заборону на наближення. Це і зводить з розуму нашу Єву. Вона навіть влаштувалася на роботу за підробленими документами. Потрібно, до речі, це терміново виправити, поки Пірс не докопався, інакше він буде тільки радий заховати її за ґрати.

- Є ще одна заборона, - подала голос Єва, не піднімаючи голови, - На поширення інформації про Адама Пірса.

- Так, але я знаю всі подробиці, - одразу підтримав її Еджей. - І я хочу допомогти Єві, тому що вірю їй. Є ще одна новина, - не даючи матері схаменутися, заявив Еджей, - Ми вирішили жити разом в моїй квартирі на Айленді. Пробач, що не брав слухавки, я відключив її, коли вирішив залишитися у Єви на ніч.

- Все одно забирайтеся, - дещо спокійніше кинула Ванда, здивовано хитаючи головою. - Мені потрібно переварити цей шоковий ком. Завдяки вам у мене розколюється голова.

- Повечеряєш з нами? - Еджей посміхнувся як ні в чому не бувало.

- Швидше за все, так, - відтаючи від посмішки сина, кивнула Ванда.

- Тоді до вечора.

На виході Єва озирнулася, намагаючись зловити погляд жінки, до якої вона вже встигла перейнятися величезною повагою. Ванда все ще залишалася стривоженою, але ненависті в її погляді Єва до свого полегшення не помітила.

Квартира Еджея дійсно знаходилася недалеко від центральної  частини міста, і дорога не зайняла багато часу, вони навіть толком не встигли перекинуться парою слів, як таксі знову зупинилося.

- А знаєш, ... тут класно! - озирнувшись, заявила Єва, після того, як добрих двадцять хвилин оглядала його домівку. Нарешті вона слабо посміхнулася. - Нічого собі халупа. Мне подобається цей інтер'єр, мінімум перегородок, високі стелі. О так, тепер я розумію - це мій стиль, і ти хлопець не дарма сподобався мені з першого погляду! - щосили, вона намагалася думати про що завгодно, аби тільки не битися з думками про Адама.

- Так, тут є де розгулятися, - видихнув Еджей, задоволений її оцінкою. - Свого часу я вклав сюди душу і був закоханий в це місце. Величезні вікна, нестандартні аксесуари, функціональні меблі. Але я не знаю, чи буду тепер відчувати себе тут як вдома.

Єва перевела на нього свій нерозуміючий погляд і Еджей пояснив:

- Мене трохи напружує, що ти любиш командувати, і я боюся, що ці стіни скоро здригнутися від наших сварок. Тому що, як ти зрозуміла - я не люблю підкорятися. Ну, хіба що коли ми валяємося голими на ліжку.