Читати книгу - "Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева"

 Як виявилось йти було не довго. Таверна знаходилась біля підніжжя пагорба - темна, маленька і якась неоглядна. Так одразу з дороги і не помітиш, жодної фантазії у людей в цьому світі. Стільки можливостей, а вони не користуються. Тут же магія на кожному кроці, придумали б щось яскравіше, дивишся і клієнти потягнуться. Над дверима висіла старенька вивіска, яка явно знала й кращі часи десь років сто тому, а зараз пошарпана трохи, та місцями облізла і потріскалася. Так ось вона говорила що ми будемо приймати міцне у якоїсь гостинної Еллі, так і написано "В гостях у Еллі".

-Слухай, ти певен, що нам сюди? Може поряд щось краще є, можливо пристойніше місце?
Але Костя похитав черепушкою. Та й взагалі про що я, йому вже давно думати нічим. Штовхнула хиткі двері, які трималися на чесному слові і на одній петлі, і виявилася черговим оселедцем у переповненій банці. Тут було ніде яблуку впасти, всі столи зайняті, невелика стійка також обліплена забулдигами різного ступеня синьки. Тепер я зрозуміла, що цей заклад не потребує реклами, сюди стікалися студенти, які примудрилися вибиратися через тюремні стіни академії. Я зрозуміла це за однаковою формою, і тестостерону, який зашкалював. Просто інакше не можна було зрозуміти зацікавлені погляди, і це при тому, що виглядала я м'яко кажучи непрезентабельно, та ще й Костя за плечем маячив. Халупу накрила могильна тиша, тільки господиня привітно посміхалася з-за стійки, напевно, це і є та сама Еллі.

-О, яка чарівна міс, підходьте ближче. - вона махнула рукою, для мене залишалося загадкою як вона може комфортно почуватися в цьому стовпотворі хлопців.

Ледве переставляючи ноги попленталася до стійки, біля якої мені люб'язно звільнили зовсім невеликий п'ятачок, мій мрець йшов позаду, не відстаючи ні на крок.

-Можливо ваш супутник зачекає зовні? - трохи підняла брови господиня.

Мене ж пересмикнуло при думці, що тили залишаться без захисту.

-Ні. - вигукнула фальцетом, і одразу прокашлявшись поклала жменю монет на стіл. - Щось міцне на всі.

Жінка спритно згрібла і зсипала монети до кишені фартуха.

-Гарячий грог підійде?

Ствердно кивнула, мені якраз щось погарячіше і треба. Невеликий зал знову оживав, розмови відновилися, і навіть подекуди переросли в п'яні вигуки, про моє існування поступово забували, принаймні мені так хотілося думати.

Господиня поставила переді мною великий кухоль. У ніс вдарив запах міцного рому, приправленого спеціями, Костя позаду витягнувся у струнку. Повернулася до нього.

-Я б тобі дала спробувати, але все ж виллється.

Він гірко схилив черепа, ну точно за життя закладав за комір.

-Ви знаєте, що суворо заборонено піднімати мерців з цвинтаря біля академії?

Різко розвернулася і побачила того, хто говорив. До мене практично впритул підібрався високий, широкоплечий, гарненький на личко блондин. Ніколи не подобались блондини, а цей цілком нічого.

-І? - запитливо дивилася на нього, пропонуючи йому завершити думку.

-Ваш  точно звідти. - виразно сказав він, насупивши світлі брови. Очевидно не звик хлопчик до такого звернення, напевно багато хто перед ним калюжею розтікається.

-На ньому тавро стоїть?

Здивовано моргнув синіми мигдалеподібними очима, все-таки справді гарний собою, навіть занадто.

-Ні, але я точно в цьому впевнений.

-Якщо не вмієш, значить не варто намагатися. - відрізала і відвернулася, припавши губами до кухля. Напій був божественним - смачним, в міру солодким, зігріваючим, і відчувався медовий післясмак, який він залишає після себе.

-Це що ти зараз мала на увазі? - різко перейшов хлопець на "ти"

Важко зітхнула, складно тут із сарказмом. Але нариватися не варто, тим більше привертати зайву увагу.

-Хлопче відвали, бачиш дівчина хоче випити на самоті.

Промовивши це відвернулася, у примарній надії що відвалить. Він пішов, розвернувся і злими широкими кроками повернувся за найбільший стіл, за яким сиділа гучна компанія.

-Дарма ти Еріна так відшила. - сперлася грудьми на стійку жінка, яка весь цей час спостерігала за нашою суперечкою.

-Не дарма. - буркнула, показуючи, що не налаштована на розмови. Господиня хмикнула і відійшла, я ж продовжила смакувати напій.

Як виявилося, моїх грошей вистачило на чотири великі келиха. До кінця четвертої, на мене навіть скелет поглядав з повагою, а я відчувала що починаю стрімко п'яніти. Напій виявився підступним, спочатку легким і приємним, зараз повільно перетворював мої мізки на кисіль, а тим часом за вікном уже починав займатися світанок.

-Костя, допоможи.

Не дивлячись простягла руку, тому що відчувала що сама не піднімуся. Мені терміново потрібно на бодьорий мороз, і тоді можливо за пару годин я зможу привести свій стан хоча б до приблизної норми. Але замість холодної кістки скелета, намацала велику і теплу долоню.

-Що змусило вас так налакатись?

А це було несподівано. Підняла вгору п'яний погляд і зосередила його на незнайомці. Весь у чорному,

без плаща в таку холодину, довге чорне волосся та червоні очі, незвичайна хижа зовнішність, яка притягувала погляд.

-Холод, друже мій, виключно холод. - відповіла, добре оцінивши зовнішність чоловіка.

-Зігрілася? - спитав він зі співчуттям.

Кивнула, я не тільки зігрілася, мені зараз було навіть спекотно.

-Дівчина заплатила? - звернувся незнайомець до господині, та кивнула.

- Хто платить за рахунком, той дівчину і танцює, а я завжди танцюю на самоті. - простягла філософськи, ледве повертаючи язика.

-Може дівчина хоче подихати свіжим повітрям? - запитав чоловік і посміхнувся.

А там, мамо дорогеньга, там ікла, натуральні, незроблені, а я ще замутненим поглядом помітила заточені бічні різці.

-Дівчина хоче, але нікуди з вами не піде. - похитала головою для переконливості.

Незнайомець більше не питаючи, підхопив мене під руки і махнув.