Читати книгу - "Смерть для чайників, Літа Най"

– Чекай-чекай, – скинула руки я. – Ти пропонуєш мені залишитись тут? – здивовано глянула на дівчину. – З тобою? У твоїй реальній квартирі? У цій мрії дівчинки-підлітка? – я вказала на ліжко біля панорамних вікон, з яких відкривався неймовірний краєвид на місто.

– Я не зрозуміла ти рада чи обурена? – насупилась вона.

– Я в шоці! – Лілі все ще продовжувала очікувано дивитися на мене і я, трохи приглушивши емоції, відповіла: – Ти питаєш, чи виберу я життя в орендованій кімнатці десь в області, якщо пощастить, щодня боятися, що за мною прийдуть вартові й самій розбиратися у цій вашій магії чи ось це? – я знову тицьнула пальцем у затишний куточок. Лілі пирснула. – Я б на твоєму місці так не тішилася. Ти прирікаєш себе вічно бути нянькою для банші, яка нічого не знає і не вміє. Подумай краще, адже якщо впустиш мене до своєї хати – вигнати вже не зможеш.

Дівчина засміялася на весь голос.

– Не хвилюйся, – видихнула вона, – спробую впоратися. Тим більше у мене немає вибору. Ми ж пов'язані. Я чула крик банші і тепер помічена смертю. Тож ти зобов'язана завжди бути поряд і попереджати мене про небезпеку.

– А-а-а, ну раз так… – я з розумінням закивала головою, а потім різко випалила: – До речі, мені здається, ти обрала цю квартиру не тому, що звикла до неї, а через міжпросторову петлю у хвилинній доступності.

– Ти мені ще одного разу подякуєш за це, – підняла вказівний палець дівчина. – Та й, до того ж, на цю квартиру була хороша знижка. Господар сам хотів позбутися її. Каже, тут творяться дивні аномалії: то пробки вибиває, то температура стрибає, то взагалі незрозумілі звуки чуються. Може нечисть яка живе, – з хитрою усмішкою сказала вона.

– Думаю, з нечистю ми впораємось.