Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

– А що ти маєш проти розчинної кави? - спитав він. Сам він любив ту, що з експресу, а ось у відділку

панувала "розчинка".

– Її давали американським солдатам під час війни як замінник кави. Вона паскудна, не містить

кофеїну і шкідлива. В ній не має жодних властивостей, якими славиться справжня кава. Закінчимо цю

неприємну тему.

– Домовилися.

– Решта – по-американськи. Саме так, як я люблю: добре просмажений бекон, квасоля, яєчня, яку я

обожнюю.

– Ти любиш Америку, чи не так?

122

- Так. Я колись переїду до Техасу. Це як Польща, але в США. А ти знав, що американська ковбойська

столиця – це Бандера52 і була заснована поляками? Я збираюся переїхати туди.

– Раніше я хотів би побувати там як турист.

– Це можна зробити. Поки що снідай, а потім я відвезу тебе до Вників і помахаю ручкою на

прощання.

– Вчора міг би собі тієї самогонки заощадити, я б вже зібрався і був готовий їхати.

Взялися за їжу. Все було неймовірним та незвичайним на смак. Іноді Косма їв подібні сніданки в

готельних ресторанах, але Майя мала справжній дар - вона була не тільки досвідченим гурманом, але, як

виявилося, ще й чудовим кулінаром.

Коли закінчили їсти, вона встала, одним витонченим рухом скинула халат, осідлала гостя й почала

цілувати, він же, відчуваючи її міцні груди, ледь стримував піднесення.

– Знаєш, щоб ти про мене не забув.

Вона обережно дістала його пеніс з трусів, і він більше нічого не міг сказати, тому що це

задоволення перевело його в довгу та приємну подорож навколо місць, які вони досліджували протягом

ночі.

  

Обоє вони їхали до Вників із чудовим настроєм. Незважаючи на те, що Косма пообіцяв собі ніколи

більше не брати участі в автопробігах Майї в якості пасажира, у нього не було вибору. Однак цього разу вона

їхала повільніше й обережніше, за що він був їй вдячний. В радіо працювала місцева станція, на сьогодні

прогнозували сильні грози. Синоптик стверджував, що через зміну клімату потрібно забути про тихі весняні

дощики і звикнути до потужних штормів з градом і поривчастим вітром.

– Відмовимося від вугілля, подбаємо про планету і знову насолоджуватимемося помірним

кліматом, тому що зараз все йде до субтропічного. Гарної вам неділі, любі! – м’яким голосом сказав чоловік

і почастував їх піснею гурту "Джем" "Віскі – моя жінка". Терпимо.

– Щоб гроза не застала тебе в дорозі, – хвилювалася Майя. – Град на трасі, напевно, неприємно.

Косма глянув на годинник, була вже четверта. Вони бавилися до світанку, потім спали майже до

полудня, а після сніданку теж трохи забулися. Взагалі то, він нікуди особливо не поспішав.

– Не хвилюйся, дорога займе у мене близько п’яти годин, шосе та швидкісна траса. Я вийду звідси, перш ніж почнеться пекло. Тим більше, сьогодні неділя, руху майже немає, сама бачиш, спокій і тиша.

Він перевірив свій телефон, але там не було нових листів чи повідомлень від друзів. Власне, про

зустріч із журналістом він домовився у місті, тому нічого кардинального від нього не чекав. Синиця був

вихідним, як і прокурор, і лабораторія. Можливо, вони були на чергуванні. Косма міг очікувати будь-яких

проривних результатів лише в понеділок.

Кацпер теж мовчав. Учора, по дорозі з Вників до квартири Майї, він надіслав йому повідомлення з

проханням перевірити ще одну особу: Марека Лігоцького, молодого священика, який зараз проходить

реабілітацію неспокійної душі в будинку священика у Вниках. Чому він не подумав про це раніше, чому не

просвітив? Відповідь була проста: він навіть гірший поліцейський, ніж священик.

Вони нарешті приїхали на місце, його машина була добре припаркована перед костелом, де він і

залишив її учора. Майя зупинилася поруч, і вони вийшли з "мерседеса".

– Косма, запам’ятай, коли виїдеш із Вників, надішлеш мені повідомлення, а потім ще одне, коли

повернешся додому, добре?

– Слухаюсь.

Він віддав їй честь, прикладаючи пальці до уявного кашкета.

– Не смійся. Все це дуже багато значить для мене. Я не така, як Сільвія, яку достатньо притулити до

дерева і працюйте, хлопці. Не думай собі. І якщо ти так до мене віднесешся, то гірко про це пошкодуєш.

– Майя, для мене це теж не нічні зустрічі під деревом.

– Знаю, я тобі довіряю. Отже, перше повідомлення, коли виїдеш з Вників.

– Друге, коли прийду додому.

– Правильно. І побачимося в п'ятницю. Приберися в своїй печері, зміни постіль, заповни

холодильник. Я залишуся до неділі, а ця дівчина не любить бути голодною.

– Буде виконано згідно наказу.

Вони довго цілувалися, а потім вона так міцно його обняла, що аж ребра затріщали.

– До побачення, — сказала вона на прощання, потім сіла в свій "мерседес" і поїхала з вереском шин.