Читати книгу - "Сказання Земномор'я"

class="p1">Ієрархічні і централізаторські тенденції цієї релігії спершу були дуже вигідні для задоволення честолюбних прагнень правителів королівства Гупун на острові Карого-Ат. За допомогою армії і складних дипломатичних маневрів Будинок Гупуна всього за сто років зумів завоювати або поглинути більшу частину інших каргадських королівств і князівств — а їх там було більше двохсот!

Коли (в 440 р. по ардичному літочисленню) Еррет-Акбе прибув на каргадські острови, щоб укласти мир між ними і островами Архіпелагу (і привіз із собою Кільце Миру як символ найщиріших намірів свого власного короля), то в першу чергу він попрямував до міста Гупун, яке вже тоді вважалося столицею Каргадської Імперії, і провів переговори з королем Торегом, тодішнім правителем цієї імперії.

Однак і Торег, і його попередники вже кілька десятиліть перебували у вельми конфліктних відносинах з Верховною Жерцем Богів-Близнюків і його прихильниками, які жили в Авабаті, Священному Місті, яке лежало в п'ятдесяти милях від Гупуна. Жерці Богів-Близнюків прагнули відібрати владу у короля і перетворити Авабат в релігійний і політичний центр країни. Візит Еррет-Акбе, схоже, збігся з кінцевом перерозподілом влади від королів до жерців. Король Торег прийняв його з усіма належними почестями, однак Верховний Жрець, Інтатін, викликав посланця Архіпелагу на поєдинок і доклав усіх зусиль, щоб перемогти його хоча б обманом. І йому це майже вдалося, коли він заманив Еррет-Акбе в підземелля, де Стародавні Сили Землі наклали на нього настільки убивчу дію, що він ледь не помер. Кільце ж, яке мало з'єднати два королівства, Інтатін розламав навпіл і одну половинку викрав.

Після цього поєдинку королівський престол в Гупуні існував ще довго, але сам король став вже зовсім безсилий, хоча і користувався номінальною пошаною. Управління Чотирма Островами відтепер здійснювалося з Авабата, а Верховний жрець Богів-Близнюків перетворився, по суті справи, в Жерця-короля.

У 840 р. один з таких жерців-королів отруїв свого найближчого помічника (і суперника!) і оголосив себе земною інкарнацією Небесного Отця, тобто Богом-королем, якому відтепер і потрібно було поклонятися. Поклоніння богам-Близнюкам, втім, також тривало, бо відображало загальне поклоніння Давнім Силам Землі, проте релігійна і світська влада повністю перейшла до Бога-короля, який обирався (частенько із застосуванням більш-менш прихованого насильства) і обожнювався жерцями Авабата. Чотири каргадських острови були оголошені Небесною Імперією, а Бог-король носив офіційний титул: Всемогутній Імператор Каргада.

Останніми спадкоємцями королівського роду Гупун були рідні брат і сестра, Ензар і Антілья. Прагнучи на них завершити лінію каргадських королів, але не бажаючи ризикувати і здійснювати святотатство, проливши королівську кров, Бог-король наказав схопити цих дітей і відвезти їх на далекий безлюдний острів. Але в кишеньку свого ошатного платтячка маленька принцеса Антілья встигла заховати половинку зламаного Кільця Миру, яке колись привіз в Каргад Еррет-Акбе. Ця половинка Кільця передавалася в їхньому роду з покоління в покоління по жіночій лінії, починаючи від дочки короля Торега, і в підсумку дісталася Антільї, яка, будучи вже старою, подарувала її молодому чарівникові Геду, коли його човен викинуло в шторм на берег їх пустельного острівця. Пізніше, за допомогою Верховної Жриці Гробниць Атуана, Ари-Тенар, Гед зумів з'єднати половинки зламаного Кільця і відновити Руну Миру. Вони з Тенар привезли зцілене Кільце в Хавнор, і воно дочекалося там істинного спадкоємця Морреда і Серріадха, короля Лебаннена.

Магія

Серед ардичних народів Архіпелагу здатність до магії часто буває вродженою, як, наприклад, хороший музичний слух, хоча зустрічається ця здатність не так вже й часто. У більшості людей вона відсутня зовсім, зате у деяких — їх приблизно один відсоток — це справжній талант, який можна і потрібно розвивати. І у дуже незначної кількості людей талант цей проявляється сам, без якого б то не було втручання і навчання.

Магічний дар посилюється головним чином за рахунок використання Істинної Мови, або Мови Творення, в якій назва кожної речі є одночасно суттю цієї речі.

Цю Стародавню Мову, рідну мову драконів, люди теж цілком можуть вивчати і успішно це роблять. Деякі люди від народження вже знають кілька слів Істинної Мови, хоча, зрозуміло, ніхто їх цьому не вчив. Суть магічних знань, власне, і полягає у вивченні Стародавньої Мови.

Справжнє ім'я людини — це одне зі слів Істинної Мови. Основна складова таланту і майстерності відьми, чаклуна або навіть чарівника — це вміння розпізнавати Істинні імена. Саме тому на них і покладено відправлення такого відповідального обряду, як обряд наречення іменем. Уміння дізнаватися імена може прокинутися тільки в певних умовах; своє справжнє ім'я людина отримує тільки в правильно обраному віці (зазвичай це рання юність) і в правильно обраному місці (обов'язково у воді — на березі струмка, ставка або річки).

Оскільки ім'я людини — це його сутність в найзагальнішому і абсолютному значенні цього слова, то будь-хто, хто дізнається це ім'я, набуває цілком реальної влади над його життям і смертю. Найчастіше Істинного імені людини не знає ніхто, крім нього самого і того, хто йому це ім'я дав, і обидвоє все життя зберігають це знання в таємниці. Уміння дати людині Істинне ім'я і обов'язок зберігати його в таємниці нероздільні. Справжнє ім'я може іноді видати ворогові зрадник, але його ніколи не видасть той, хто це ім'я дав іншому.

Деякі могутні чарівники, які отримали до того ж відповідну освіту, можуть досить легко дізнатися Істинне ім'я людини; вони можуть навіть змусити цю людину назвати їм своє ім'я. Але, оскільки серед таких людей може виявитися зрадник або ж знання про Істинне ім'я людини може бути неправильно використане, це вміння вважається дуже небезпечним. Зазвичай люди — а також дракони — ретельно оберігають таємницю свого Істинного імені; чарівники ж приховують і захищають свої імена за допомогою заклять. Як відомо, Морред був не в силах боротися зі своїм Ворогом, поки не прочитав його Істинне ім'я, написане дощовими краплями в пилу. А чарівник Гед зумів підпорядкувати собі дракона Євода, дізнавшись — завдяки як своїм неймовірним здібностям, так і знанням, отриманим в Школі Рока, — його Істинне ім'я, яке цей дракон протягом багатьох століть приховував під безліччю інших фальшивих імен.

Магія була дикою і некерованою, поки в Земномор'ї не став правити великий Морред, який, будучи одночасно і магом, і королем, зміг ввести ряд необхідних інтелектуальних і моральних обмежень, а також скласти перелік дисциплін, необхідних для навчання магічним мистецтвам і вмінням, зібравши у себе при дворі чарівників для спільної роботи в ім'я загального блага і для вивчення етичних і наукових основ магічного ремесла. Прикладу Морреда послідував і Махаріон. А ось в Темні Часи,