Читати книгу - "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"

- Не сумніваюся, - задумливо пробурмотіла я, відволікшись від розмови та спостерігаючи за принцом і загадковою дівчиною. - Батисте, якщо не заперечуєте, я повернуся до бабусі, - я чарівно посміхнулася щоб ненароком не образити не останню особу в королівстві.

Граф ла Мінель милостиво мене відпустив, і я попрямувала за солодкою парочкою, спритно лавіруючи між гостями. На щастя, ніхто мене не затримав, і, вийшовши за високі різьблені двері зали, я побачила нареченого вдалині коридору, коли він уже підіймався по сходах на другий поверх. Я тихенько підбігла по ковру до сходів, підняла поділ сукні, і намагаючись не шарудіти, пішла слідом, а піднявшись наверх побачила як Леонард відчинив двері в глибині ще одного довгого коридору і увійшов усередину. Я знову тихенько як мишка, навшпиньки підбігла туди, зупинилась, прислухалася і почула, як усередині розгорається суперечка, приглушена зачиненими дверима. Розібрати слова було складно, склянки, звісно ж, під рукою не було, а моя цікавість досягла апогею. Недовго думаючи, я взялася за ручку дверей й прочинила їх трішки, щоб утворилася вузька щілина. Парочка стояла навпроти вікна величезної бібліотеки, що освітлювалася тільки блідим світлом Селени, з рядами стелажів, що губилися в темноті, і вони так захопилися розмовою, що й не помітили, як прочинилися двері. На моє щастя, уже давно стемніло і коридор теж не був освітлений, тож моє вторгнення пройшло не поміченим.

І треба сказати - я встигла до найцікавішого.