Читати книгу - "Час великої гри. Фантоми 2079 року"

Категорично забороняється й буде суворо каратися діяльність, спрямована на роз'єднання держави, на протиставлення і протистояння різних земель, на посилення соціальної та національної ворожнечі.

Ми не допустимо розбрату на національно–мовному чи релігійному ґрунті. Єдиною державною мовою на території України–Руси оголошується українська мова, при цьому забезпечується захист і повага до всіх регіональних мов, представлених на території держави.

Будуть суворо покарані вияви неповаги до державної мови та інших мов, до державних символів України–Руси.

У найближчий час всі громадяни держави повинні скласти присягу на вірність Україні–Руси. Хто не бажає складати присягу громадянина, має можливість бути зареєстрованим як агент впливу іншої держави. Порушники позбавлятимуться громадянства України–Руси і всіх соціальних і майнових прав, що витікають з факту громадянства.

Сформовано Вищий військовий трибунал і трибунали нижчих рівнів, мета яких — забезпечити справедливе судочинство. За будь–які спроби підкупу судів винні будуть засуджені до вищої міри — розстрілу.

Шановні громадяни України–Руси!

КОПОР не збирається створювати новий тиранічний режим, яких уже було вдосталь у нашій історії. Ми сповнені рішучості дати нашому народові спокій, мир і стабільність у період відродження Вітчизни після важких випробувань Великої Темряви.

Ми не допустимо відновлення в країні феодально–олігархічної кріпацької системи. Кожен громадянин України–Руси має право на власність, включаючи земельну, захищену законом, і на вільну підприємницьку та фермерську діяльність. Від сьогодні починається масове виділення земельних наділів. Насамперед воякам Збройних Сил, що стали на захист Вітчизни.

Природні багатства України–Руси належать всьому народові, а не жменьці корумпованих новобагатьків. Ліси, ріки, озера, берегові зони, місця відпочинку, парки та інші об'єкти оголошуються комунальною власністю і не можуть бути приватизовані.

КОПОР всіляко сприятиме зростанню і збагаченню середнього класу вільних власників та зміцненню демократичного самоврядування й системи соціальної опіки. Територіальні громади, а не політичні партії, стають основою прийняття рішень.

З метою ефективного управління державою ліквідується посада президента як архаїчна і така, що не відповідає реаліям кінця двадцять першого століття. Натомість сформовано Раду менеджерів, які здійснюватимуть координацію й управління в міжнародній, безпековій, військовій, адміністративній, фінансово–економічній, соціальній, науково–освітній та гуманітарній сферах.

Наша мета — створення політичної нації України–Руси, об'єднаної єдиними геополітичними інтересами та амбіційними економічними й соціально–гуманітарними цілями.

Україна–Русь має стати сильною регіональною державою Центральної та Східної Європи, процвітаючою європейською демократичною країною. Наша мета — якнайшвидший вступ до Організації глобальної безпеки. Україна–Русь буде надійною ланкою європейської самооборони.

Від імені КОПОР я звертаюсь до керівництва зарубіжних країн: просимо зрозуміти причини, що спонукали нас на драматичний крок — зміну системи влади в Україні–Руси. Закликаємо сусідні країни, Організацію глобальної безпеки, Конфедерацію країн Північної Америки, Піднебесну народно–демократичну імперію, інші країни виявити мудрість і зваженість в оцінці подій, що відбуваються в Україні–Руси. Наша держава завжди стоятиме на сторожі миру і міжнародної безпеки.

Дорогі співвітчизники, народе українсько–руський!

КОПОР бере владу, а отже, покладає на себе велику відповідальність у тяжкий період нашої історії. З одного боку, з настанням Світла посилилися надії на мирне майбутнє, на подолання жахів Великої Темряви. З іншого — зросла небезпека втратити державу, знову як і впродовж століть, стати об'єктом Великої Гри імперських сил, іноземного панування, жорстокої окупації та колоніального визиску.

Наша доля в наших руках!

Прийшов час істини. Ми переможемо!

Слава вічно юній Україні, слава Древній Руси!

Слава героям Вітчизни — її захисникам!

Промова Гайдука, після якої звучав спів «Реве та стогне Дніпр широкий» Т. Шевченка, транслювалася щогодини упродовж двох діб. Ніяких інших новин TV не передавало, а телефонний і комп'ютерний зв'язок був заблокований на території всієї країни.

Ніхто не знав, що насправді відбувається в Україні–Руси, але іноземні дипломати і журналісти у своїх донесеннях відзначили байдужість народу до долі президента Волі та його оточення. Підкреслювалось, що жодної демонстрації чи страйку на підтримку Василя Волі зареєстровано не було.

87

Іван Оврамович Крейда дуже зручно всівся на бережку Грайворонки, зарослому високою травою. У ній сховалося відро, куди складав слизьких коропів, які щосили билися в конвульсіях. Був у жовтих трусах з червоними лампасами, в чорному мексиканському брилі–сомбреро зі срібними галунами — в таких ходять мар'яччо на сільські весілля; власне, Крейда не рибалив, а керував процесом, безпосереднім виконавцем якого був його племінник Владислав. Оглухлий і поранений в бою за шотландський замок, Владислав не чув указівок І. О. Крейди, а діяв на власний розсуд. На галявині охоронці смажили коропів, а в казанку парували галушки зі шкварками. У річковій воді охолоджувалися три пляшки горілки «Маршальська», виготовленої на честь І. О. Крейди місцевою фабрикою безалкогольних напоїв. Серце майбутнього правителя Малоросії і СОДР сповнювало тихе щастя: за п'ять днів він з військами 2–го малоросійського фронту повернеться до рідної Полтави, стане на коліна, на спеціально обраному телеоператорами місці, й поцілує святу землю — ніяка Венесуела з її розхристаними смаглявими студентками–революціонерками не заступить України.

Місцем для штабу корпусу Іван Оврамович обрав тихий повітовий Грайворон Білгородської губернії, який сподобався Крейді не тільки своїм малоросійським колоритом, а й духом солідності й незмінності: більшість вулиць у цьому містечку носили назви світлого совєтського минулого — свердловаленінакіроваурицькогобольшевіков і т. д. Тому недаремно штаб полтавського добровольчого корпусу ім. І. Ф. Паскевича (корпус, щоправда, складався на дві третини з північнокорейських найманців, бо мужики з прізвищем на «енко» не бажали воювати, а пам'ять про фельдмаршала Паскевича була їм до дупи) розмістився в будинку середньої школи імені Шухова, між вулицями Леніна і Миру. Сполучення Ленін і Мир звучало приблизно так, як Чума і Здоров'я — і це також здалося Крейді онтологічним знаком небес. Від Грайворона, що стояв на російсько–українському кордоні — честь перетнути першим кордон була надана Крейді, — до Великої Писарівки й далі на бойових машинах піхоти «Урал-2000» — вперед до Полтави. Населення радісно вітатиме воїнів–визволителів. Вже на території України, у Великій Писарівці, Крейда мав проголосити створення уряду народної єдності та демократичних ідеалів.

Мрії про це так захопили його, що незчувся, як начальник охорони покликав його до вогнища. Після зради Мартінеса всіх мексиканських охоронців довелося розстріляти, залишилися свої — й цього дивака, який не скидав з себе жіноче норкове хутро, що вже добряче облізло, довелося призначити начальником охорони. Це він застрелив Мартінеса і Гайдука.

Згадка про Гайдука зіпсувала настрій Івану Оврамовичу: ніде в київських ЗМІ не згадувався похорон цієї підлої людини, якій Крейда з відкритим серцем запропонував союз і співпрацію. Але й ознак того, що Гайдук вижив,