Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

- Вінкі дійшла до шести пляшок на день, - скрушно прошепотів Добі.

- Це ж не дуже міцний напій, - сказав Гаррі.

Та Добі похитав головою:

- Для ельфів-домовиків дуже міцний, паничу..

Вінкі знову гикнула. Ельфи, котрі принесли тістечка, повернулися до своєї роботи і час від часу кидали на неї несхвальні погляди.

- Вінкі чахне, паничу Гаррі Поттер, - сумно прошепотів Добі. - Вінкі хоче додому. Вона й далі думає, що містер Кравч - її господар, паничу. Добі ніяк не може переконати її, що тепер господарем став професор Дамблдор.

- Агов, Вінкі! - Гаррі раптом сяйнула одна ідея. Він підійшов до ельфині й нахилився над нею, - ти не знаєш, що сталося з містером Кравчем? Він перестав з'являтися на Тричаклунському турнірі.

Очі Вінкі заблищали. Її величезні зіниці втупилися в Гаррі. Вона знову трохи хитнулася, а тоді сказала:

- Хазяїн перестати - гик! - приходити?

- Еге ж, - підтвердив Гаррі, - ми його не бачили ще з першого завдання. У «Щоденному віщуні» пишуть, що він захворів.

Вінкі похиталася ще трохи, дивлячись на Гаррі затуманеним поглядом.

- Хазяїн - гик! - хворий? - Її нижня губа затремтіла.

- Ми не певні, чи це правда, - швидко додала Герміона.

- Хазяїнові потрібна його - гик! - Вінкі! - запхинькала ельфиня. - Хазяїн не подужати - гик! - робити все - гик! - сам...

- Вінкі, інші люди самі собі дають раду з домашніми клопотами, - строго промовила Герміона.

- Вінкі - гик! - робити не лише - гик! - домашню роботу для містера Кравча! - обурено запищала Вінкі, розхитуючись іще більше й розливаючи маслопиво на брудну блузку. - Хазяїн - гик! - довіряти Вінкі - гик! - найважливіші - гик! - найтаємніші...

- Що? - спитав Гаррі.

Але Вінкі сильно затрясла головою, вихлюпнувши на себе ще більше маслопива.

- Вінкі берегти - гик! - хазяїнові таємниці, - войовничо сказала вона і захиталася ще дужче, суворо дивлячись на Гаррі перекошеними очима. - Ви - гик! - пхати носа, от.

- Вінкі не повинна так розмовляти з Гаррі Поттером! - гнівно сказав Добі. - Гаррі Поттер сміливий і шляхетний, і ніколи не пхає носа в чужі справи!

- Він пхати носа - гик! - в особисті й таємні справи - гик! - мого хазяїна - гик! Вінкі - хороша ельфиня-домовичка - гик! - Вінкі тримати язика за зубами - гик! Люди намагатися - гик! - підглядати й пхати свої носи - гик! - повіки Вінкі опустилися й вона несподівано зіслизнула з табурета, впала перед каміном і голосно захропла. Порожня пляшка з-під маслопива відкотилася по викладеній плиткою підлозі.

З півдесятка ельфів поспішили до Вінкі. Їхні обличчя кривилися від огиди. Один підняв пляшку, а інші накрили Вінкі картатою чорно-білою скатертиною, щоб її ніхто не бачив.

- Нам дуже прикро, що вам довелося це побачити! - пропищав найближчий ельф, хитаючи головою з дуже присоромленим виглядом. - Маємо надію, що ви не подумаєте, ніби ми всі такі, як ця Вінкі!

- Вона дуже нещасна! - розсердилася Герміона. - Краще б ви її підбадьорили, а не накривали скатертиною!

- Просимо вибачення, панночко, - знову низько вклонився ельф-домовик, - однак ельфи-домовики не мають права бути нещасними тоді, як треба працювати й обслуговувати господарів.

- Ох, заради всього святого! - ще більше розгнівалася Герміона. - Послухайте мене всі! Ви маєте таке саме право бути нещасливими, як і чарівники! Ви маєте право на платню, на вихідні, на пристойний одяг, ви не повинні робити все, що вам наказують! Погляньте на Добі!

- Будь ласка, панночко, не вплутуйте Добі, - перелякано пробурмотів той. Веселі усмішки раптом позникали з личок ельфів. Вони дивилися на Герміону так, наче перед ними стояла небезпечна психопатка.

- Ми принесли ще харчів! - запищав один ельф під ліктем у Гаррі й тицьнув йому в руки великий шмат шинки, дванадцять тістечок та фрукти. - Бувайте!

Ельфи-домовики оточили Гаррі, Рона та Герміону і, штурхаючи їх у спини крихітними кулачками, почали випихати з кухні.

- Дякую за шкарпетки, паничу Гаррі Поттер! - сумно гукнув від каміна Добі, стоячи біля накритої скатертиною Вінкі.

- Герміоно, ти просто не можеш втримати язика за зубами! - гнівно сказав Рон, коли за ними, грюкнувши, зачинилися кухонні двері. - Тепер вони не захочуть, щоб ми до них приходили! А ми могли б вивідати у Вінкі про Кравча!

- Наче ти цим переймаєшся! - зіронізувала Герміона. - Ти сюди любиш приходити лише заради їжі!

Візит на кухню зіпсував увесь день. Гаррі так втомила Ронова й Герміонина гризня, що він узяв харчі для Сіріуса і сам піднявся до соварні.

Крихітна Левконія не подужала б віднести на гору біля Гоґсміда цілий шмат шинки, тому Гаррі вирішив, що їй допоможуть дві шкільні сипухи. Вони вилетіли у вечірні сутінки, несучи втрьох один величезний пакунок, і вигляд у них від цього був дуже дивний. Гаррі сперся на підвіконня і дивився їм услід. Потім оглянув шкільні угіддя, верхівки дерев Забороненого лісу та вітрила дурмстрензького корабля. Крізь кільця диму, що здіймався з димаря Геґрідової халупи, пролетів пугач, підлетів до соварні, облетів навколо й зник з очей. Придивившись, Гаррі побачив Геґріда, що завзято копав землю перед своєю хатиною. Схоже було на те, що він скопував нові грядки для овочів. Поки Гаррі придивлявся, з бобатонської карети вийшла мадам Максім і підійшла до Геґріда. Здавалося, вона намагається втягти його в розмову. Геґрід сперся на лопату, але, очевидно, не виявив особливої охоти підтримувати бесіду, бо мадам Максім дуже скоро вернулася до карети.

Не бажаючи повертатися до ґрифіндорської вежі й слухати, як сваряться Рон та Герміона, Гаррі спостерігав за Геґрідом, аж доки того не поглинула темрява. Невдовзі почали прокидатися сови, вони пролітали повз Гаррі і зникали в чорному небі.

*

До сніданку наступного дня поганий настрій Рона та Герміони розвіявся. На щастя, не справдилися похмурі Ронові пророцтва щодо ображених Герміоною ельфів-домовиків, які подаватимуть на ґрифіндорський стіл зіпсовану й несмачну їжу. Бекон, яйця та копчена риба були такими ж смачними, як завжди.

Коли почали прибувати поштові сови, Герміона зайорзала від нетерпіння - вочевидь, вона чогось очікувала.

- Персі однак ще не встиг би відповісти, - сказав Рон. - Ми послали Гедвігу лише вчора.

- Я не через те, - пояснила Герміона. - Я передплатила «Щоденного віщуна». Набридло довідуватися про все від