Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

— А знаєш, Марсело, я тебе недооцінив, — прозвучало в повній тиші. — З тебе вийшла б дивовижна королева: розумна, жорстока, небезпечна і сильна. Можливо, найкраща з тих, що пам'ятає Ареон. Але ти ніколи нею не станеш. — Тишу знову перервав потужний удар. — Як, утім, і я не стану королем. 

Він злегка вклонився мовчазній Вів'єн, мазнув по мені сумним поглядом, а потім приклав руку до паперу. 

Спалахнуло.

Під рівними рядками поруч з ім'ям нареченої проступило ім'я нареченого. Тепер вже леді Гейб опустила погляд на своє зап'ястя, де окреслився тонкий кручений візерунок — два кола, з'єднані в знак нескінченності, — доказ затвердженого законом і магією шлюбу.

Коробочка з тихим стуком опустилася на вівтар.

— Прекрасний вибір. Рада бачити, що не помилилася у тобі, коханий, — губами Марсели ковзнула ніжна посмішка. — Про формальності можеш не турбуватися, історія нашого щастя стане надбанням громадськості вже пообіді, я візьму на себе клопоти та попереджу найбільші газети. А тепер, вибачте, мені потрібно йти — завжди мріяла вирушити в довгу подорож і подивитися світ. А вам саме час повернутися до справ.

Вона застебнула на зап’ястку щит-артефакт, висмикнула з рук Хораса аркуш, стрімко розвернулася і пішла до виходу. Її супутник обережно рушив слідом, продовжуючи тримати нас на прицілі. Утім, ми, ошелешені тим, що сталося, не рушили з місця.

— Ох, мало не забула, — Марсела обернулася біля самих дверей, вийняла з кишені запечатаний конверт і недбало прилаштувала його за завитком, що прикрашав бічну колону. — Мій весільний подарунок тобі, коханий. Прочитаєш, коли все це закінчиться. 

У ворота вдарили з подвійною силою. Я мимоволі обернулася, щоб побачити, як стулки з протяжним стогоном зрушили ще на кілька сантиметрів, а коли кинула погляд на бічні дверцята, Марсели там вже не було.