Читати книгу - "Замах на бродягу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ви ніде не працюєте?
— Інколи я підробляю на базарі або де-небудь на будівництві.
Він міг би, мабуть, також додати, що іноді жебракував під готелями, відчиняючи двері пожильцям, а то й просто крав на розкладках. Треба було довідатись, скільки разів він сидів у в'язниці.
— У вас є пістолет?
— Коли б він у мене був, я б вже давно його продав, щоб не забрала поліція. Я вже не пам'ятаю, скільки разів мені довелось ночувати у відділку!
— А в сестри?
— Що в сестри?
— У неї є пістолет?
— Пістолет у неї? Одразу видно, що ви її не знаєте, пане комісар… Але я страшенно втомився. Згодьтесь, що я був покірливий і розповів вам усе, що знаю. От коли б ви мені дали ще хоч крапельку…
В його погляді застигло таке відчайдушне благання, що Мегре не витримав. До того ж з нього справді більш нічого не витягнеш. Комісар встав і пішов до шафи. Обличчя Лантена прояснилося.
Наливши йому ще чарку, Мегре раптом запитав:
— Тобі не шкода жінки й дітей?
Він сам не міг би сказати, чому перейшов на «ти», як і тоді з Мартіною.
Лантен скрушно зітхнув, проковтнув коньяк і з докором у голосі сказав:
— Навіщо ви мені про це кажете? По-перше, діти в мене вже дорослі, двоє навіть одружені. Вони не вітаються зі мною, коли ми зустрічаємось.
— Ти не знаєш, хто вбив Фюмаля?
— Коли б знав, то сказав би йому від щирого серця спасибі. А якби був хоробріший, то сам убив би. Я заприсягнув зробити це ще на могилі батька. Сестра про це знає. Це вона мене відмовила. «На каторзі згниєш», — казала. Коли б я був упевнений, що не влипну…
Чи так само думав убивця Фюмаля, чекаючи слушної нагоди, коли можна буде замести сліди?
— Ви хочете ще про щось запитати?
Ні, годі. Мегре вже не було про що його питати.
— Що ти робитимеш, коли я тебе відпущу? — поцікавився він.
Лантен сумно посміхнувся.
— Те, що й досі..
— Я потримаю тебе день-два.
— А пити буде що?
— Завтра вранці тобі дадуть склянку вина. Зроби перепочинок.
В «келії» твердо спати. Мегре подзвонив черговому інспекторові.
— Одведи його в арештний дім. Скажи, щоб дали попоїсти, і нехай собі спить.
Підводячись, Лантен востаннє глянув на шафу, відкрив уже рота, щоб попросити ще хоч півчарки, але не наважився.
— Спасибі вам, — пробелькотів він, виходячи.
Мегре зупинив інспектора.
— Візьми в нього відбитки пальців і передай Моерсу.
Він неквапливо запалив люльку і, сидячи за столом, хвилин десять дивився кудись перед себе, немов про щось мріяв. Потім нараз підвівся і пішов до інспекторської, яка й досі була майже напівпорожня. З сусіднього кабінету долинав якийсь гомін, і, увійшовши туди, комісар побачив усіх тих, хто зранку працював разом з ним в особняку на бульварі Курсель. Бракувало одного лише інспектора Нев'є, який залишився чергувати.
За наказом Мегре, інспектори порівнювали відповіді, які дістали під час допитів. Багатьох довелось допитувати двічі й тричі, а месьє Жозефа п'ять разів викликали до салону і невдовзі знову просили почекати в вестибюлі.
— Невже я не маю права піти й взятися за свої справи? — нарешті не витримав він.
— Ні.
— Навіть пообідати не можна?
— Кухарка подасть вам обід сюди.
Кухня містилась на першому поверсі, за сторожкою. Кухарка була гладка, вже зріла молодиця, якій, здавалось, було байдуже, що відбувалось у домі. Відповідала вона мляво і коротко, але її зауваженням не бракувало певної послідовності.
Запитання: Якої ви думки про пана Фюмаля?
Відповідь: Якої я можу бути думки про нього, коли зовсім його не знаю. Я цілими днями не вилажу звідси. Я тут, а він — там.
Запитання: Невже він ніколи не заходив сюди?
Відповідь: Він іноді викликав мене до себе, щоб дати вказівки. А то ще кожного місяця примушував звітувати.
Запитання: Він був ощадливий?
Відповідь: Зайвих грошей не давав.
Про Луїзу Бурже вона сказала:
Відповідь: Якщо вона й спить з кимось, то в її віці це природно. Зі мною, на жаль, цього більше не трапляється!
А про пані Фюмаль:
Відповідь: Не всі люди однакові.
Чи давно вона вже працює в цьому домі?
Відповідь: Три місяці.
Запитання: Чи не здавалось вам, що тут дивна. атмосфера?
Відповідь: У цих багатіїв чого тільки не побачиш!
І правда, на своєму віку вона вже не вперше працювала у заможних домах.
Запитання: Вам ніде не подобалось?
Відповідь: Я не люблю засиджуватись на одному місці.
І справді, що два-три місяці вона з'являлася в бюро найму, де вже стала постійною клієнткою. Найбільше полюбляла вона тимчасову роботу, здебільшого в іноземців, що жили в Парижі проїздом.
Запитання: Отже, ви нічого не бачили і не чули?
Відповідь: Я міцно сплю.
Мегре лише тому наказав своїм інспекторам взятися
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Замах на бродягу», після закриття браузера.